План лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Патологоанатомічні зміни.
8. Діагноз хвороби.
9. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.34, ст.117-120 
Зміст лекції.
1. Хворіють домашні та дикі свині, рідко — бурундуки, білки, ондатри,
випадково — собаки, мавпи й людина. Збудник локалізується в тонкому
відділі кишечнику. Хвороба проявляється розладами травлення та нервової
системи. 
2. Збудник хвороби. Тіло скреблика-велетня Macrracanthorhynchus hirudina
ceus молочно-білого кольору, видовжене (самці завдовжки 7—15, самки —
65—68 см). Ширина колючоголових червів—від 0,3 до 1 см Хоботок
озброєний 36 великими гачками, розміщеними у 12 поздовжніх рядів. Яйця
паразита великих розмірів, овальні, зрілі, темно-коричневого кольору.
Зовнішня оболонка має неглибокі виїмки, тому нагадує шкаралупу
мигдального горіха. 
3. Скреблик-велетень—біогельмінт. Статевозріла самка збудника хвороби
здатна щодоби виділяти до 500 000 яєць, що містять сформовану личинку
акантор. Проміжними живителями є личинки жуків-носорогів, бронзівок,
хрущів, які заковтують яйця паразита. В організмі проміжних живителів з
яєць виходять акантори, що згодом перетворюються в інвазійних личинок:
акантел. їхня довжина становить 3,6—4,4, ширина—1,5—1,8 мм. Вони білого
кольору. Дефінітивні живителі заражаються при заковтуванні личинок,
лялечок або дорослих комах — проміжних живителів скреблика-велетня
інвазованих личинками цього збудника. 
4 - 5. Хвороба має вогнищеве поширення. Зараження тварин відбувається в
теплу пору року поблизу свинарників, де розвиваються проміжні живителі
збудника. Частіше заражаються дорослі свині (старше 10-місячного віку). Це

можна пояснити тим, що молоді тварини нездатні глибоко рити грунт і
заковтувати личинок хрущів та інших комах, які знаходяться на глибині
12—15 см. Яйця колючоголових червів дуже стійкі проти впливу факторів
навколишнього середовища. У гною їхня життєздатність триває більше трьох
років. В організмі комах акантела зберігається до трьох років.
6. При високій інтенсивності інвазії (понад 50 паразитів) у свиней
спостерігаються погіршення апетиту, пригнічення, пронос (у фекаліях кров),
тремтіння м'язів, дугоподібне згинання спини, прогресуюче схуднення.
Інколи хворі тварини повзають на череві або намагаються сидіти, як собака.
При виникненні перитоніту температура тіла підвищується до 41 °С, свині
відмовляються від корму й гинуть. Низька зараженість (1—15 екз.) зумовлює
субклінічний перебіг інвазії. 
7. Трупи виснажені, слизова оболонка тонкого відділу кишечнику
потовщена, гіперемійована, подекуди вкрита виразками. На серозній
оболонці порожньої та клубової кишок знаходять сіро-жовті або темно-
червоні горбики (місця фіксації скребликів). Відзначають набряки
регіонарних лімфатичних вузлів. Печінка й селезінка кровонаповнені. У
черевній порожнині може бути серозно-геморагічний транссудат. 
8. Прижиттєву діагностику макраканторинхозу проводять дослідженням
фекалій методом послідовного промивання або флотації (за Щербовичем) із
використанням розчину гіпосульфіту натрію. Посмертно хворобу
діагностують при розтині трупа і виявленні в кишечнику характерних змін та
збудників інвазії. Диференціюють макраканторинхоз від аскарозу (яйця
збудника аскарозу середніх розмірів, незрілі, з товстою горбистою
оболонкою). 
9. Хворих свиней дегельмінтизують фенбендазолом, як при трихурозі. Для
дегельмінтизації диких тварин у заповідниках успішно застосовують
препарат бровадазолу, який додають у комбікорм перед грануляцією. Таку
суміш щоденно протягом десяти днів висипають на майданчики для
підгодівлі тварин. 
Профілактика. З метою профілактики хвороби свиней дегельмінтизують не
менше трьох разів протягом року: перший раз — перед переведенням тварин
у літній табір, другий — через 10—15 днів після першої обробки, третій раз
— у січні. У неблагополучних щодо макраканторинхозу господарствах
свиней необхідно утримувати протягом року в свинарниках, своєчасно
видаляти гній із приміщень у гноєсховище для біотермічної обробки.
Поліморфоз качок 
1. Основний збудник поліморфозу птиці — колючоголовий
черв'як Polymorphusmagnusз родини Poly тог phydae, що паразитує ;     в

тонкому кишечнику свійських   качок   і   диких   птахів і дуже рідко в курей
та гусей. Цей гельмінтоз частіше реєструють на півдні України (Донецька і
Миколаївська області) і в поліських областях республіки (Волинська та
Чернігівська).
Збудник поліморфозу — один з найбільш патогенних гельмінтів качок, що
спричинює тяжкий клінічний прояв хвороби. 
2. Будова збудника. P. magnus— порівняно невеликий скреб-лик, при житті
жовтого або оранжевого кольору, досягає від 9,2 до 14,7 мм завдовжки.
Хоботок озброєний гачками, розташованими в 16 поздовжніх рядів, у
кожному ряді по 7—8 гачків. У самців є чотири цементні залози
кишкоподібної форми. Зрілі яйця великі (0,12—0,13X0,01—0,02 мм),
веретеноподібної форми, вкриті тришаровою гладенькою оболонкою.
3. Життєвий цикл збудника. P. magnusрозвивається з участю дефінітивних
живителів (водоплавної птиці), проміжних рачків-бокоплавів, або
гамарусів: Gammaruslacustris(у прісноводних
водоймах), G. maeoticusі G. locusta(у морях і лиманах із солоною водою). У
кишечнику птиці самка скреблика відкладає багато яєць, які разом з
фекаліями виділяються в навколишнє середовище. На суші яйця паразита
швидко гинуть, але, потрапивши у воду, вони зберігають життєздатність до
шести місяців. 
У водоймах яйця збудника поліморфозу заковтують гамаруси, у кишечнику
яких оболонка яєць руйнується, звільняючи личинку акантор. Вона проникає
в порожнину тіла бокоплава і перетворюється в преакантелу. При
оптимальних умовах (температура 18—25°) акантела формується через 2
місяці. Акантели в інцистованому стані добре помітні в тілі проміжних
живителів через значний розмір (близько 3 мм) та оранжеве забарвлення.
Вони локалізуються в спинній частині бокоплава у кількості від однієї до
восьми личинок. 
Качки заражуються поліморфозом при заковтуванні рачків-бокоплавів, які
містять акантел. У кишечнику качок скреблики стають статевозрілими через
місяць. Весь цикл розвитку збудника поліморфозу від яйця до статевозрілої
стадії триває близько трьох місяців.
4. Епізоотологічні дані. Основний фактор, що визначає поширення інвазії,—
харчовий зв'язок птиці і ракоподібних, при якому бокоплави, поїдаючи
послід качок, інвазуються личинками скреблика, а качки заражуються
поліморфозом при заковтуванні бокоплавів. Найбільшого поширення інвазія
досягає в липні. У цей час спостерігається максимальна кількість хворих
каченят. 

Велика скупченість молодняка на обмежених ділянках водойм, наявність
інвазованих бокоплавів і недостатня вгодованість птиці можуть бути
причиною ензоотичного спалаху поліморфозу в літній період на качиних
фермах колгоспів. Восени інвазія знижується, а взимку качки, як правило,
позбавлені скребликів. Яйця скребликів можуть перезимовувати у водоймах.
У тілі бокоплавів личинки зберігають життєздатність до двох років
(перезимовують). Дикі водоплавні птахи нерідко інвазують водойми поблизу
качиних ферм. 
5. Патогенез. Акантоцефали за допомогою сильно озброєного Хоботка дуже
травмують тканини кишкової стінки. Місце заглиблення хоботка паразита
нерідко буває воротами інфекції, про що свідчать гнійно-запальні процеси в
цих місцях. У результаті патологічних процесів у кишечнику різко
порушується травлення, а також функція органів інших систем. 
6. Клінічні ознаки. Хвороба клінічно проявляється поносами, схудненням,
відставанням у рості і розвитку молодняка. Дуже .тяжкий перебіг
поліморфозу закінчується значною загибеллю хворих каченят при мішаній
гельмінтозній інвазії (поліморфоз + + стрептокароз + тетрамероз) і недоліках
у годівлі та утриманні птиці.
7. Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів птиці, що загинула від
поліморфозу, на серозній оболонці тонких кишок виявляють численні дрібні
сполучнотканинні вузлики, які відповідають заглибленому в стінку
кишечника хоботку скреблика. І у кишечнику виявляють колючоголових
червів оранжевого кольору, міцно прикріплених до стінки цього органа. На
слизовій оболонці кишечника поблизу місць фіксації гельмінтів помітні
дефекти у вигляді ерозій, виразок, крововиливів і нагноєнь. В окремих
випадках буває перфорація кишечника.
8. Діагноз. За життя діагностують хворобу на підставі обліку
епізоотологічних даних (неблагополуччя водойм), дослідження посліду
методом послідовного промивання або флотації із застосуванням насиченого
розчину аміачної селітри чи гіпосульфіту.
Посмертно поліморфоз розпізнають при розтині трупів і дослідженні
качиних тушок, у яких виявляють характерні зміни в тонких кишках та
скребликів оранжевого кольору.
Для виявлення на качиних фермах поліморфозної інвазії раз на квартал
досліджують бокоплавів. При здавлюванні інвазо-ваного ракоподібного між
двома предметними стеклами виявляють акантел, які добре помітні навіть
неозброєним оком. 
9. Лікування та профілактика. Для дегельмінтизації качок при поліморфозі
застосовують   бітіонол,   дихлорофен   і   чотирихлористий  

вуглець. Бітіонол призначають  качкам у разовій  дозі  0,5 г/кг  маси птиці з
комбікормом (1 : 50) груповим методом 2 дні підряд під час вранішньої
годівлі.
Дихлорофен технічний застосовують у дозі 0,5 г/кг маси птиці індивідуально
(в болюсах) або груповим методом (одноразово з кормом). 
Чотирихлористий вуглець вводять качкам усередину в дозі 2 мл/кг маси
птиці у формі желатинових капсул чи за допомогою гумової трубочки і
шприца або скляної лійки. 
Сухопутне вирощування каченят є головним   профілактичним   заходом   
проти   поліморфозу   та   інших акантоцефальозів качок. Цей захід дає змогу
надійно запобігати зараженню водоплавної птиці біогельмінтозами у
спеціалізованих птахогосподарствах промислового типу. 
В умовах колгоспних і радгоспних качиних ферм, де птицю вирощують за
екстенсивним методом (з використанням під вигули водойм), слід
практикувати зміну водних вигулів через 2 роки, під вигули каченят
відводити проточні водойми, щорічно проводити гельмінтологічну оцінку
водойм, качок батьківського стада піддавати профілактичній дегельмінтації
восени (через 2—3 тижні після закінчення вигульного сезону).