План лекції:

1. Загальні профілактичні заходи проти збудників інвазійних хвороб.

2. Спеціальні (ветеринарні) заходи.

3. Особливості організації протипаразитарних заходів у господарстві.

Література: Л.5, с.23 - 24.

Зміст лекції.

1. Загальні профілактичні заходи проти збудників інвазійних хвороб. Основою профілактичних заходів проти збудників інвазійних хвороб є бі­ологічні та хіміопрофілактичні методи.

До біологічних методів належать: біотермічне знезаражування гною, розорювання та меліорація пасовищ, осушування водойм, зміна пасовищних ділянок та створен­ня багаторічних культурних пасовищ. Це сприяє знищенню паразитів, їх проміжних живителів та переносників.

Із загальних заходів важливе місце належить повноцінній годівлі та задовільним умовам утримання тварин, суворому дотриманню ветеринарно-санітарних правил, поліпшенню природних та створенню штучних культурних пасовищ, організації гігі­єнічного водопою, біологічному знезаражуванню гною, окремому випасанню мо­лодняка та дорослих тварин, обстеженню тварин на гельмінтози напередодні ви­везення їх із ферми, карантинуванню та гельмінтокопрологічному обстеженню всіх тварин, що надходять у господарство, і в разі потреби, їх дегельмінтизації.

Табірне утримання тварин сприяє профілактиці багатьох гео- та біогельмінтозів. Необхідно систематично проводити очищення та дезинвазію приміщень, прифер­мської території, гною, знищувати хімічними та біологічними заходами проміжних живителів гельмінтів.

2. Спеціальні (ветеринарні) заходи. Для профілактики деяких протозойних хвороб тваринам вводять препарати, які згубно діють на збудників або обмежують їхню ак­тивність. При зниженні біологічної активності паразита під впливом хіміопрепарату виробляється нестерильний імунітет, або премуніція. Він широко використовуєть­ся для запобігання захворюванню тварин піроплазмідозами. На території країн Середньої Азії в осінньо-зимову пору року з успіхом проводять вакцинацію проти тей­леріозу великої рогатої худоби. Імунітет у телят з'являється через 30 — 35 днів і зберігається протягом усього життя тварин, якщо на них щорічно нападають інвазовані тейлеріями іксодові кліщі.

Для профілактики гельмінтозів рекомендують застосовувати в корм тваринам спе­цифічні хіміопрепарати, які згубно діють на личинок або затримують розвиток па­разитичних червів в організмі живителя. 

Знищення комах та кліщів за допомогою інсектоакарицидів сприяє профілактиці хвороб, які вони можуть передавати. 
Велике значення мають засоби, за допомогою яких збудники інвазій знищуються поза організмом тварини. Для цієї мети застосовують біологічні та хімічні методи проти збудників інвазійних хвороб, їх проміжних живителів та переносників у нав­колишньому середовищі.

Важливу роль у профілактиці відіграє поліпшення умов годівлі та утримання тварин, що сприяє підвищенню резистентності їх організму щодо збудників хвороб.

Одним із головних протигельмінтозних заходів є дегельмінтизація тварин — звіль­нення їх організму від паразитичних червів шляхом застосування хіміотерапевтич­них препаратів (антгельмінтиків). Метою дегельмінтизації є не тільки вилікувати хвору тварину, а й запобігти розсіюванню інвазійних елементів у навколишньому середовищі. Залежно від цільового призначення розрізняють профілактичну, передімагінальну, вимушену (терапевтичну) і діагностичну дегельмінтизації.

Для оцінки ефективності антгельмінтиків користуються двома показниками: екс-тенсефективність і інтенсефективність. 
Екстенсефективність (ЕЕ) — відсоток тварин (від кількості дегельмінтизованих), які повністю звільнились від гельмінтів. Так, із дегельмінтизованих 100 тварин повніс­тю звільнились від паразитів 90 — ЕЕ дорівнює 90%. 

Інтенсефективність (IE) — відсоток гельмінтів, які покинули організм тварини після застосування препарату, щодо їх загальної кількості до дегельмінтизації. Наприк­лад, дослідженнями встановлено, що до дегельмінтизації у тварини налічувалося 100 гельмінтів. Після застосування антгельмінтика вийшли з організму 95 — IE пре­парате становить 95%. В разі недостатньої ефективності дегельмінтизації її необ­хідно повторити через 10—15 днів.

3. Особливості організації протипаразитарних заходів у господарстві. В Україні є багато великих спеціалізованих госпо­дарств по відгодівлі свиней, великої рогатої худоби, птиці. Проведення протипара­зитарних заходів у таких комплексах пов'язане з певними особливостями. Ветери­нарно-санітарні заходи необхідно здійснювати таким чином, щоб захистити тварин від занесення і розповсюдження збудників інвазійних хвороб. Потрібно суворо сте­жити за плановим систематичним проведенням профілактичних обробок. 

Одним із головних заходів профілактики гельмінтозів є внутрішньогалузева спеціа­лізація ферм щодо віку, племінного і продуктивного призначення тварин та птиці. Щоб не допустити контакту між різними видовими і віковими групами тварин, спе­ціалізовані ферми мають бути віддаленими на певну відстань. На території ферм забороняється тримати котів і собак (крім сторожових). Останніх обов'язково вак­цинують проти сказу та періодично дегельмінтизують. 

Обслуговуючий персонал комплексу повинен регулярно проходити медичний ог­ляд. Осіб, хворих теніозами або іншими інвазійними хворобами, спільними для лю­дини і тварин, до роботи на фермах не допускають. 

Значно поліпшує санітарний стан господарств створення обладнаних гноєсховищ та впровадження механізованих засобів видалення з ферм гною. Весною з появою мух (температура повітря 10°С і вище) необхідно проводити дезинсекцію примі­щень. Невід'ємною частиною ветеринарно-санітарних заходів є дератизація — знищення гризунів, які здатні переносити збудників деяких інвазійних та інфекційних хвороб (наприклад, трихінел, балантидій).