План  лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Діагноз хвороби.
8. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.5, с.190 - 192
Зміст лекції.
Сифункулятози — захворювання, що спричиняються паразитуванням на тілі
тварин вошей із ряду Siphunculata, Вони характеризуються турботою тварин,
сверблячкою, дерматитами та зниженням продуктивності. Із
родиниHsematopinidaeна великій рогатій худобі
паразитує Haematopinuseurusternus, на свинях Haematopinussuis, на
коняхHaematopinusasini; із родини Linogrtathida! на великій рогатій худобі
— Linognathusvituliта Solenopotescapitlatus, на вівцях
— Linognathusoviliusта Linog-nathuspedalis, на собаках — Linognathussetosusіз
родини Haplapehdal, на кроликах — Haemodipsusventricosus. 
Морфологія збудника. Довжина тіла вошей 1,5-5 мм. Тіло продовгувато-
овальне, сплющене в дорсовентральному напрямку, жовтувато-сірого
кольору. Це безкрилі комахи. На хитиновому покриві є волоски та щетинки.
На голові є пара антен та ротовий апарат колючо-сисного типу. Очей немає.
Три пари ніг закінчуються добре розвинутими кігтиками. Черевце овальної
форми, у самок у задній частині має вирізку. Яйця (гниди) видовжено-
овальної форми, 0,5-1,5 мм завдовжки, мають блискучу оболонку жовтого
кольору з кришечкою. Личинки дещо менші за розмірами від імаго, за
будовою подібні останнім. 
Біологія розвитку збудника. Воші постійно мешкають на тілі тварини,
зимою їх більше, ніж літом. Розвиваються за типом неповного перетворення
(немає стадії лялечки). Самки за життя відкладають 50—100 яєць. Через 1 —
18 днів вилупляються личинки, здатні відразу смоктати кров. Протягом 2
тижнів личинки 3 рази линяють і стають статевозрілими. Кров'ю воші
живляться тільки на специфічних живителях. 

Епізоотологія. Сифункулятори поширені скрізь. Джерело інвазії — хворі
тварини. Збудник передається при безпосередньому контакті та через
предмети догляду, підстилку. 
Патогенез. Воші — жадібні гематофаги, кров смокчуть 2—3 рази на добу.
Під час смоктання крові воші ранять шкіру і вводять у ранку токсичну слину.
В цих місцях виникає сверблячка, під час розчисів у ранки потрапляють
мікроби. Іноді запалення спричиняють гнійний процес. Воші є
переносниками збудників сибірки, бешихи, туляремії, паратифу.
Симптоми. У тварин спостерігається сверблячка шкіри, вона потовщується
та лу-щиться, шерсть випадає. Хворі худнуть, виснажуються. 
Діагноз. Ставлять на основі результатів клінічного огляду і виявлення вошей
та гнид на тілі і в волосяних покривах.
Боротьба з сифункулятозами. З метою профілактики сифункулятозів
тварин ут-римують у чистих сухих проиміщеннях. Заражених тварин
забороняється переміщувати в благополучні щодо сифункулятозів
господарства та ферми. Уражених вошами тварин обробляють інсектицидами
в формі емульсій, аерозолів та дустів. Найбільш чутливі до препаратів
личинки вошей. На гниди інсектициди не діють. Тварин обробляють
дворазово з інтервалом 10—14 днів (з врахуванням терміну розвитку
паразита в яйці). їх обприскують інсектицидами: 0,15%-ною емульсією
ціодрину, 0,01%-ною емульсією перметрину (стомазану), 5%-ною емульсією
оксамату до повного змочування волосяного покриву. З аерозольних балонів
використовують акродекс, гематопінозоль, дерматозоль, інсектол, перол —
40—60 г на тварину. Івомек вводять підшкірно в дозі 200 мкг/кг.