План  лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Патологоанатомічні зміни.
8. Діагноз хвороби.
9. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.5, с.253 - 259
Зміст лекції.
1. Еймеріоз курей  
Збудниками еймеріозу (кокцидіозу) курей є найпростіші із
роду Еітегіа, родини Eimeriidae. 
Збудники. Викликають еймеріоз курей 9 видів, з яких найбільш поширені і
патогенні: 
Еітегіа tenellaпаразитує в сліпих кишках. Ооцисти овальні, безбарвні,
середньої величини — 14-31 х9-24 мкм, мікропіле і залишкового тіла немає.
Спорогонія 24-48 год.
E.necatrix— ооцисти овальні або округлої форми, безбарвні, дрібні 16,7x14, 2
мкм, без залишкових тіл і мікропіле.
Спорогонія триває 24—48 год. Локалізуються в середній частині тонкого
відділу кишечника. 
E.acervulina— ооцисти яйцеподібної або овальної форми, безбарвні, є
попарна гранула і слаборозвинуте мікропіле, розміром 17—22 х13—16 мкм.
Спорогонія 24— 48 год. Локалізується в дванадцятипалій кишці.
Е.maxima — ооцисти переважно яйцеподібної форми, жовто-коричневого
кольору, на звуженому кінці є мікропіле і попарна гранула. Розміром 20 х 30
мкм, Споруляція 24—48 годин. Паразитує в тонкому кишечнику. 

Життєвий цикл. Строк ендогенного розвитку еймерій в кишечнику курей
становить 1—2 тижні. Екзогенний розвиток для всіх видів — 1—2 доби.
Епізоотологічні дані, Хвороба надто поширена і зустрічається з багатьох
птахів-ничих господарствах. Найбільшу загрозу в поширенні еймеріозу
становлять скуп-ченість, вологість у приміщеннях, неповноцінна годівля та
інші причини. 
Джерелом інвазії є хворі курчата і кури-кокцидіоносії. Зараження
відбувається алі-ментарним шляхом. Збудники часто переносяться із взуттям
обслуговуючого персоналу та з речами догляду за птицею. Спалахи
захворювання серед курей звичайно бувають з травня по серпень.
Захворювання клінічно проявляється у курчата з тижневого віку. Найбільша
захворюваність і смертність курчат від ейміріозу в пе-ріод від 2—3-
тижневого віку до 6—8 тижнів, після 1,5—2-місячного віку еймеріоз серед
курчат зустрічається рідко.
При підлоговому утриманні молодняка, високій вологості повітря, а також
при кон-такті різних вікових груп створюються досить сприятливі умови для
поширення кок-цидіозної інвазії в птахогосподарствах. 
Патогенез. Внаслідок проникнення в епітеліальні клітини слизової оболонки
ки-шечника спорозоїтів вони руйнуються, а звільнені паразити уражують
нові клітини. Виникає тяжкий запальний процес, функції кишечника
порушуються. Перебіг хвороби ускладнюється появою інтоксикації,
негативним впливом алергічних реакцій.
Клінічні ознаки. Інкубаційний період дорівнює 4—7 дням. Перебіг хвороби
може бути гострим, підгострим, хронічним і субклінічним. 
Одним із найперших симптомів при гострому перебігу є різко виражена
спрага, згодом загальна слабість і пригнічення, курчата відмовляються від
корму. Хворі курчата сидять з опущеними крилами, пір'я навколо клоаки
забруднене рідкими фекаліями із домішками крові, гребінь і сережки
анемічні, прогресує виснаження. При гострому перебігу молодняк птиці гине
на 5—7 день і смертність іноді досягає 100%. 
Підгострий перебіг хвороби триває два-три тижні, з тими ж клінічними
ознаками, що й при гострому перебігу, але вони проявляються слабкіше.
Смертність курчат теж значна, вона може становити до 50%. 
Хронічний перебіг триває місяцями при порівняно невисокій інтенсивності
інвазії. 
Патологоанатомічні зміни. Найбільші зміни відбуваються в тонкому
кишечнику. Слизова його гіперемована, є крововиливи, на її поверхні помітні
сірувато-білі вузлики. Якщо захворювання спричинилось

збудником E.tenella, то найбільш виражені зміни в сліпих кишках (потовщені
в 4—5 разів геморагічно запалені). Звичайно, птиця, що загинула, виснажена.
Гребінь, сережки і кон'юнктива очей анемічні. 
Діагноз. При встановленні діагнозу слід мати на увазі епізоотологічні дані.
Ензоо-тичні спалахи кокцидіозу частіше трапляються навесні і восени.
Велике значення мають клінічні ознаки (пронос з виділенням спочатку
жовтуватих, зеленуватих, а далі шоколадного забарвлення фекалій. Надалі
вони можуть складатись майже з однієї крові, розлади координації рухів і
паралічі ніг та крил). Завершується комплекс діагностичних спостережень
мікроскопічним дослідженням проб фекалій на наявність ооцист еймерій за
методом Фюллеборна і Дарлінга. Посмертно діагностують еймеріоз на
підставі характерних патологоанатомічних змін, а також виявлення ооцист у
зскрібках слизової кишечника. 
Необхідно звертати увагу на диференційну діагностику еймеріозу від
псевдочуми, пастерельозу. 
Лікування та профілактика. Для лікування використовують
кокцидіостатики, хоч більшість їх не позбавлена істотних недоліків.
Застосовують вітчизняні та імпортні кокцидіостатики з кормом або з питною
водою. їх дають курчатам з 10— 15-денного віку протягом відгодівлі,
використовуючи їх переважно в бройлерних господарствах. 
Для лікування застосовують: 
Клопідол — має широкий спектр дії. Активний проти Etenelia, Enecatrix,
Emaxima та інших у дозі 125 г/т корму. Препарат діє на ранніх стадіях
розвитку кокцидій.
На основі клопідолу випускають його премікс — клопідол-25% активної
речовини.
Фармкокцид. Препарат стабільний при збереженні. Чиста субстанція не
втрачає своєї активності через чотири роки, премікс фармкокцид—25 —
через один рік. Йо-го рекомендують застосовувати з терапевтичною і
профілактичною метою при кок-цидіозах курчат. 
Терапевтична доза — 1000 г/т корму, профілактична — 500 r/т. Фармкокцид
приг-нічує розвиток спорозоїтів і згубно діє на трофозоїти. 
Койден—25. Антикокцидійний премікс, що містить 25% клопідолу на злаках.
Він має кокцидіостатичну дію, пригнічує розвиток різних стадій ендогенного
розвитку кокцидій.
Койден—25 застосовують з метою профілактики кокцидіозу в бройлерів із
розра-хунку 500 г/т корму із першого дня життя і до кінця вирощування, 

Стенерол (галофугінон). Цей препарат добре змішується з кормами,
зберігаєть-ся тривалий час, не втрачаючи своїх властивостей. Стенерол
починає діяти в дуже малих концентраціях. У дозі 1 г/т корму до нього
чутливі всі види кокцидій. 
Хімкокцид. Ефективний при кокцидіозі курей. Мінімальна доза препарату
становить 6 мг/кг маси тіла. 
Лербек. Препарат активний проти всіх видів кокцидій курей та індиків. 
Застосовують лербек у дозі 500 г/т протягом всього часу вирощування
бройлерів. 
Усі згадані вище препарати виключають з раціону за 3—5 днів до забою
птиці, У господарствах яєчного та племінного напряму використовують
препарати, які не перешкоджають утворенню імунітету: ардикон,
кокцидіовіт, які містять ампроліум, кокцидин, ірамін, клірамін, кокцидон. 
В цих же господарствах широко застосовують і сульфаніламідні препарати.
Найк-ращими із них виявились сульфадиметоксин і сульфахлорпиразин. 
Сульфадиметоксин — препарат пролонгованої дії, активний проти кокцидій
курей та індиків у дозі 125 г/т корму.
Застосовують одним 11-добовим курсом Сульфахлорпиразин активний при
кокцидіозі курей і індиків у дозі 0,3—0,6 г/л во-ди. Застосовують одним 3-х
добовим курсом.
До недоліків сульфаніламідних препаратів варто віднести їх слабкий вплив
на ста-тевозрілі стадії кокцидій і обмежену терапевтичну широту їх дії.
Сульфаніламідні препарати виключають із раціону за 8—10 днів до забою
птиці. 
Нещодавно з'явився байкокс — високоефективний протикокцидійний
препарат фірми "БАЙЕР АГ". Він високо ефективний проти всіх видів
еймерій, сприяє створенню імунітету. Його застосовують з кормом та питною
водою. 
У неблагополучних господарствах проводять хіміопрофілактику цього
захворюван-ня шляхом використання кокцидіостатиків. 
З цією метою призначають кокцидин — 125 мг/кг корму щоденно (2—3, 10-
денних курсу із триденною перервою між ними), ірамін — 400 мг/кг корму
щоденно (2—3 10-денних курсу), починаючи із десятиденного віку. Ірамін —
пригнічує кокцидій на стадіях мизоїтів та мерозоїтів першої генерації і не
перешкоджуг створенню імуні-тету.

Бухінолет застосовують для профілактики кокцидіозу у бройлерів. Добова
доза препарату 82—100 мг на 1 кг корму. 
Лобізедин рекомендують використовувати для бройлерів протягом усього
періоду вирощування в дозі 70 мг на І кг корму. 
Клірамін-20 — в дозі 560 г/т корму, починаючи з 15-денного віку. 
Iмунопрофілактика еймеріозу полягає в одночасному введенні в організм
птиці іму-ногенних доз трьох видів еймерій і хімічного препарату, який не
перешкоджає створенню імунітету. 
Курчатам у віці 10 днів згодовують ооцисти 3 видів і одночасно з кормом
дають протягом 20 днів хімпрепарат. 
Велике значення в профілактиці має повноцінна годівля, вирощування
курчат про-тягом шести тижнів на сітчастій підлозі. 
У пташниках повинно бути сухо, пташиний послід слід знезаражувати від
ооцист шляхом біотермічної обробки. Корм давати лише з годівниць.
Для знезаражування пташників від ооцист еймерій вдаються до механічної
очистки і обпалювання заражених предметів паяльною лампою або
ошпарюють окропом.
Молодняк слід вирощувати окремо від дорослого поголів'я. 
2. Еймеріоз (кокцидіоз) кролів  
Це одна з найтяжчих і найбільш спустошливих хвороб кролів. На еймеріоз
хворіють в основному відлучені кроленята та молодняк у віці від 4—6 міс,
найчастіше зуст-річається серед кролів у теплу пору року, але може виникати
і взимку, коли кролів утримують у тісних клітках і антисанітарних умовах.
Еймеріоз кролів завдає великих збитків господарствам, що займаються їх
вирощу-ванням, оскільки падіж молодняка сягає 85%.
Еймеріоз кролів спричиняється еймеріями з родини Eimeriidae, з яких
найбільш по-ширеними і патогенними
єEimeriaperforans, Eimeriastiedae, Eimeriamagna, Еітєгіа media. 
Збудники. Еітєгіа perforansпаразитує в тонкому кишечнику. Ооцисти
овальної або еліпсоподібної форми, безбарвні, без мікропіле, розміром
20—25 х 12—15 мкм. В ооцисті є залишкове тіло, спорогонія триває 1—2
доби.

Еітєгіа stiedae — розвивається в епітелії жовчних ходів печінки. Ооцисти
овальної чи еліпсоподібної форми, жовто-коричневі з широким мікропіле.
Ооцисти великі (37 х 21 мкм). Залишкові тіла є лише в спороцистах.
Спорогонія триває 3—4 доби.
Еітєгіа magna — локалізується в кишечнику. Ооцисти овальні, жовто-
коричневі, з різко вираженим мікропіле. Розміром 32—37 х 21—25 мкм.
Спорогонія 3—5 діб.
Еітєгіа media— локалізується в дванадцятипалій та голодній кишках.
Ооцисти оваль-ні, жовто-коричневі з добре вираженим мікропіле, розміром
18—33 х 13—21 мкм. Спорогонія 2—3 доби.
Епізоотологічні дані. Захворювання реєструють в усіх країнах світу.
Найбільш сприйнятливі до еймеріозу кроленята, які тяжко хворіють у період
відлучення від кролематок.
Особливо часто кроленята заражуються від кролематок, вим'я яких
забруднене еймеріями. Заражаються тварини, ковтаючи дозрілих у
навколишньому середовищі ооцист еймерій разом з брудним кормом і
водою. 
Істотну роль у зараженні молодняка відіграють кролематки та торішній
молодняк, що перехворів на еймеріоз і є носієм кокцидій. Ооцисти паразитів
можуть бути занесені з предметами догляду, птицею, гризунами і комахами.
Ооцисти досить стійкі проти впливу факторів навколишнього середовища, їх
швидко вбиває лише висока температура — 80—100о С. 
При утриманні тварин у теплих, вологих приміщеннях та при
незбалансованому раціоні може відбуватися повторне зараження кролів.
Смертність при цій хворобі висока.
Клінічні ознаки. Інкубаційний період 4—12 діб. Перебіг хвороби гострий,
підгострий або хронічний. За локалізацією збудників розрізняють кишкову,
печінкову та змішану форми.
В практиці найчастіше зустрічається змішана форма захворювання.
При кишковій формі еймеріозу інкубаційний період хвороби триває 4—5
днів. Найбіль характерною ознакою є розлад травного каналу. Коли явища
проносу слабнуть, посилюється виділення сечі (поліурія). Інколи
екскременти кислого запаху і містять велику кількість слизу та домішки
крові. Одночасно з цим з'являються почервоніння і пожовтіння кон'юнктиви,
в міру хворобливого процесу у кролів вини-кає гарячковий стан. У деяких
кролів буває риніт, кон'юнктивіт, посилена слинотеча. Згодом у кроленят
спостерігають судоми, особливо розгиначів шиї, м'язів спини і задніх
кінцівок.

При цьому вони роблять плавальні рухи. Поява судом звичайно віщує
швидке настання смерті кроля. 
Печінкова форма еймеріозу характеризується такими особливостями: хворі
кролі стають кволими, малорухливими, з сухою скуйовдженою шерстю.
Апетит у них зменшується. Видимі слизові оболонки очей, носа стають
блідими і жовтяничними. Виникають періодичні проноси, утворюються гази
в кишечнику, живіт стає піддутим. Від ускладнення еймеріозу гнійним
запаленням жовчних ходів у кролів з'являється змінна гарячка, кількість сечі
зменшується. Поступово наростає сильне пригнічення, а в кінці хвороби
виникають часті припадки судом, 
У молодих і слабих кролів хвороба може мати дуже гострий перебіг з
тривалістю 3—5 днів із найбільшим відсотком смертності або в гострій
формі, що затягується до 1,5—2 тижнів, чи хронічній формі з тривалістю
1—2 міс.
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів кролів виявляють основні
зміни в кишечнику: почервоніння, потовщення слизової оболонки,
крововиливи і виразки, наявність газу та слизу в просвіті кишок.
При печінковій формі печінка збільшена в 3—5 разів, жовчні ходи
розширені. На поверхні печінки і всередині помітні білувато-жовтого
кольору вогнища розміром і формою від просяного зерна до квасолинки.
У цих твердих білувато-жовтих вузликах знаходиться велика кількість
ооцист. Мезентеріальні лімфатичні вузли збільшені.
Діагноз. Ставлять із врахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак,
мікрос-копічного дослідження фекалій методом Дарлінга або Фюллеборна з
метою вияв-лення ооцист еймерій.
Посмертно — при розтині трупів.
При диференціальній діагностиці варто виключати пастерельоз,
псевдотуберкульоз, лістеріоз і енцефалітозооноз.
Лікування. Хворих тварин ізолюють і дають корми, багаті на вуглеводи:
сіно злаків, овес, буряки.
Ефективність лікування підвищується при введенні в раціон молочної
сироватки, кислого молока та АБК. 
Найкращими засобами лікування хворих кролів є сульфаніламідні препарати.
Кролям призначають норсульфазол у дозі 0,3—0,4 г/кг маси тіла у вигляді

0,5— 1%-но-го розчину із мономіцином (25000 ДО) за два курси по 4—5 днів
з інтервалом три дні. 
Сульфадимезин призначають у дозі. 0,05—0,075 г/кг маси тварин з кормом
протягом п'яти-шести днів підряд. На неблагополучних кролефермах
застосовують суль-фадиметоксин; у перший день на 100 кг корму додають
320 г препарату, а в наступні чотири дні — 160 г.Потім дають їх перших п'ять
днів і курс повторюють 
Хімкокцид у дозі 0,03 г/кг застосовують з кормом 2—5-денними курсами із
перервою три дні. 
Фуразоліден — 50 г на 100 кг корму протягом семи днів. 
З лікувальною і профілактичною методою застосовують премікси, що містять
кокцидіостатики. 
У неблагополучних щодо еймеріозу пунктах, щоб запобігти хворобі,
доцільно давати кроленятам до 2—3-місячного віку тричі на тиждень з водою
по 30—100 мл на день 1%-ного водного розчину норсульфазолу. 
Профілактика. Клітки очищають щодня. Поїлки і годівниці утримують у
належній чистоті, щоденно їх знезаражують окропом, взимку — вогнем
паяльної лампи. 
Клітки в теплу пору року слід знезаражувати не рідше ніж 1 - 2 рази на
місяць окропом, а взимку — вогнем паяльної лампи. 
Відлученому молодняку призначають хіміопрофілактику; сульфадиметоксин
у дозі 0,1 г і мономіцин у дозі 25000 ОД/кг з кормом 2—5-денними курсами з
інтервалом три дні, норсульфазол у дозі 0,4 г з мономіцином у дозі 25000
ОД/кг 2—5-денними курсами з перервою три дні. 
Потрібно стежити, щоб кролі одержували повноцінні корми з
мікроелементами і вітамінами. Кроленят після відлучення поступово
переводять на звичайний раціон.   Кролів утримують у клітках з сітчастою
підлогою.
3. Еймеріоз великої рогатої худоби. 
Це захворювання поширене в нашій країні і найчастіше зустрічається в
пасовищ-ний період, воно проявляється пригніченням, діареєю і
виснаженням. 
2. Збудники. Еймеріоз великої рогатої худоби викликається 10 видами
еймерій. 

Найбільше значення мають Eimeria zuernii, Eimeri abovis, Eimeriae
llipsoidalis. 
Eimeri azuernii— ооцисти середнього розміру (15—21 мкм в діаметрі),
круглої фор-ми, оболонка гладенька, безбарвні, без мікропіле і залишкового
тіла. Споруляція триває 2—3 дні. Ендогенний розвиток проходить у сліпій і
ободовій кишках і триває 18-21 день. 
Eimeria bovis— ооцисти великі (30 х 21 мкм), овальні, світло-коричневі, є
мікропі-ле, залишкові тіла лише в спороцистах. Спорогонія 2—3 доби.
Ендогенний розвиток у нижньому відділі тонкого і товстого кишечника і
триває 12—18 днів. 
Eimeriae llipsoidalis— ооцисти еліпсоїдальні або циліндричної форми,
безбарвні, мікропіле виражено слабо. Спорогонія 3—14 днів. Ендогенний
розвиток проходить в епітелії тонкого кишечника і триває 10 днів. 
3. Епізоотологічні дані. Основне джерело інвазії — хворі і перехворілі
тварини, що виділяють у навколишнє середовище ооцисти. Найбільш
сприйнятливі до еймеріозу телята від двох до шести місяців. Тяжко хворіє
молодняк віком до двох років. 
Дорослі тварини хворіють рідко. Зараження відбувається аліментарним
шляхом при заковтуванні зрілих ооцист з кормом чи водою. Найчастіше
виникає еймеріоз молодняка при переведенні його від стійлового утримання
до пасовищного і від па-совищного до стійлового або навіть при переведенні
молодняка із одного примі-щення в інше. Зараженість телят іноді сягає 75%. 
Особливо поширюється еймеріоз у дощові роки, при випасанні тварин на
низин-них, вологих пасовищах. 
4. Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1—3 тижні. Еймеріоз має
гостру, підгостру та хронічну форми перебігу. 
Телята, що захворіли, стають кволими, шерсть скуйовджена, з'являється
пронос у вигляді зеленуватих випорожнень з великою кількістю слизу,
фібринозних плівок і крові. Телята втрачають апетит, стають дуже
пригніченими. У них виникає гарячка, підвищується температура тіла до
40—410С. 
При тяжкому стані температура падає до 36'С і тварини гинуть. Ремигання і
румі-нація ослаблені або відсутні, хворі тварини гинуть у перші 2—6 днів,
одужання про-ходить повільно. Падіж телят сягає 50%.

Підгострий перебіг частіше спостерігається в телят старшого віку і
проявляється проносами, в фекаліях є шматочки слизової оболонки, хворі
виснажуються, хвороба затягується.
При хронічному перебігу, який зустрічається в телят старшого віку, кволість,
апетит зменшується або відсутній, шерсть скуйовджена, проноси, але кров у
фекаліях відсутня, Падіж при цій формі перебігу незначний.
5. Патологоанатомічні зміни. Найбільш глибокі зміни в товстому кишечнику.
Слизові оболонки тонкого і товстого кишечника геморагічно запалені,
набряклі, місцями виразки, коли переважає зараження збудником E.zuerniв
кінцевій частині тонкого кишечника помітні дрібні сірувато-білі вузлики.
Мезентеріальні лімфатичні вузли збільшені, на розрізі — сірого кольору.
При хронічному перебігу зміни в кишечнику виражені слабо. 
6. Діагноз. За життя еймеріоз великої рогатої худоби встановлюють на
підставі епізоотологічних та клінічних даних, а також досліджують фекалії
якісним і кількісним методами.
При груповому утриманні телят проби беруть із прямої кишки не менше як
від 20 тварин індивідуально і фекалії їх досліджують за методом Фюллеборна
або Дарлінга.
Діагноз посмертно ставлять на підставі розтинів трупів і виявлення в
кишечнику фекальних мас з домішками крові, запалення та покриття
слизової виразками. 
Беруть зскрібки із слизової кишечника і мікроскопічно досліджують на
виявлення незрілих ооцист і еймерій. 
Еймеріоз потрібно відрізняти від пастерельозу і паратуберкульозу. 
До пастерельозу сприйнятливі всі види тварин, особливо хворіє молодняк у
віці від одного до двох років. Найбільше уражуються органи дихання,
спостерігають набряки в ділянці шиї, голови і задніх кінцівок, а також
характерну септицемію. 
При паратуберкульозі хворіють жуйні у віці 3—5 років. Перебіг хронічний
(1—2 роки). Кривавого проносу не спостерігається. Алергічна діагностика
дає позитивний результат. При розтині виявляють потовщення слизової
оболонки тонкого кишечника в 3—20 разів. 
7. Лікування та профілактика.  Хворих тварин ізолюють, поліпшують догляд
і годівлю, вводять молочнокислі продукти і АБК. 

Для лікування застосовують сульфаніламідні препарати — норсульфазол,
сульфадимезин, сульфадиметоксин та ін. 
У перший день призначають 0,1-0,2 г/кг маси тіла, в наступні чотири дні —
половинну дозу. 
Телятам призначають солянокислий біоміцин у дозі 20 мг на 1 кг маси
тварини, хімкокцид-7 в дозі 0,430—0,570 г/кг, кокцидин — 0,08, ампропіум
— 0,01—0,02, ампроямікс — 0,02—0,04, кокцидіовіт — 0,02—0,04, клопідон
— 0,02 г/кг маси тіла.
Препарати хворим тваринам дають щодня з молоком індивідуально через рот
протягом чотирьох днів. Потім роблять перерву 4—5 днів і введення
повторюють. 
У разі потреби, крім специфічного лікування, призначають симптоматичне
лікування. Часто вдаються до серцевих та румінаторних препаратів.
З метою профілактики еймеріозу серед телят слід уникати вологих пасовищ,
а при виникненні хвороби серед великої рогатої худоби — перевести їх на
більш підвищені і сухі пасовища.
Телят краще утримувати ізольовано від торішнього молодняка і дорослої
худоби. В літні місяці пасовищні ділянки для них змінюють через кожні
8—10 днів. 
У неблагополучних господарствах щодо еймеріозу доцільно проводити
хіміопрофілактику. У телят її здійснюють із 2—3-тижневого віку. Для цього
використовують один із сульфаніламідних препаратів — норсульфазол,
сульфадимезин, фталазол та ін.
Дають також апроліум (0,005 г/кг маси тіла або кокцидіовіт (30 мг/кг)
протягом 20 діб підряд, кокцидин (0,08 г/кг) з біоміцином (0,02 г/кг),
кокцидіовіт (30 мг/кг) з левоміцетином (20 мг/кг). Кокцидіовіт (0,03 г/кг) з
фталазолом (0,06 г/кг) призначають один раз на день через 7 днів. Препарати
телятам до 4-місячного віку призначають індивідуально. 
Не можна робити різких переходів у кормовому раціоні телят, оскільки це
сприяє захворюванню. 
Необхідно виконувати гігієнічні і ветеринарно-санітарні правила при
стійловому та пасовищному утриманні телят. 
Приміщення і вигульні майданчики регулярно чистити і дезинвазувати, гній
вивозити для біотермічного знезараження.