top of page

План  лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Патологоанатомічні зміни.
8. Діагноз хвороби.
9. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.5, с. 115 - 116
Зміст лекції.
Збудник оксіурозу коней — оксіур, або
шилохвіст (Oxyurisequi), родини Oxyuridae. Паразитує у товстому кишечнику
коней, ослів, мулів. Захворювання трапляється повсюдно. 
Будова збудника. Ротовий отвір обмежений 6 губами, стравохід у задній
частині містить бульбус з хітиновими пластинами. Самець завдовжки 6—15
мм, хвостовий і головний кінець майже однакового діаметру, має одну тонку
спікулу. Самки — 40— 180 мм завдовжки, біло-жовтого кольору, товстий,
відносно короткий головний кінець і довгий, тонкий хвіст. Вульва
відкривається в передній частині тіла. Яйця середнього розміру (0,08—0,09 х
0,04—0,05 мм), злегка асиметричні, напівпрозорі, на одному із полюсів
потоншена оболонка утворює несправжню кришечку, містять майже
сформовану личинку.
Життєвий цикл збудника. Самці після спаровування гинуть. Самки,
переповнені яйцями, пасивно мігрують у пряму кишку до ануса,
прикріплюються до анальних складок і приклеюють яйця за допомогою
клейкої речовини до шкіри. Частина самок випадає з калом на землю і
виділяє яйця на поверхні калу. Завдяки постійній температурі тіла на шкірі
(15-300С) в яйцях швидко формуються інвазійні личинки. При чуханні,
руханні хвоста інвазійні яйця відриваються і забруднюють годівниці, поїлки,
стіни, підстилку тощо. Заражуються коні оксіурозом при заковтуванні
інвазійних яєць з кормом або водою, іноді при розчісуванні зубами ділянки
кореня хвоста. На короткий час личинки поселяються в слизовій оболонці
кишечника, линяють, після чого виходять у просвіт кишечника і через 4—6
тижнів досягають ста-тевозрілої стадії. Живуть оксіури в кишечнику недовго.

Епізоотологічні дані. На оксіуроз хворіють головним чином молодняк і
старі коні. Зараження відбувається в конюшнях, рідше на пасовищі. Тому
максимальна кількість хворих коней виявляється в листопаді-квітні. Джерело
інвазії — хворі на оксіуроз коні. Сирість приміщень, антисанітарні умови в
стайнях, спільна збруя та предмети догляду за тваринами, згодовування сіна
з підлоги сприяють швидкому перезараженню.
Патогенез. Патогенна дія оксіур зумовлена їх механічною і токсичною дією,
що спричинює катаральне запалення кишечника. Самки під час виділення
яєць викликають подразнення і свербіж. Коні чухаються, наносять травми,
розвивається дерматит.
Клінічні ознаки. У хворих коней виникають облисіння біля кореня хвоста
("зачіси хвоста"), дерматити та екземи в промежині та на стегнах. При
значній інвазії коні виснажуються, виникають порушення функції шлунково-
кишкового каналу. 
Патологоанатомічні зміни не вивчені. 
Діагноз. За життя оксіуроз діагностують на підставі симптомів хвороби
("зачіси хвоста") і виявлення яєць гельмінтів методом зскрібків із ділянки
передіанальних складок.
Лікування. Солі піперазину згодовують у кормових сумішах індивідуально
чи ма-логруповим методом (20—25 коней одного віку) у дозі 0,1 r/кг
дворазово з добо-вим інтервалом. Ефективні також: фенбендазол (фенкур,
панакур, бровадазол), фебантел (ринтал), тетрамізол гранулят 20%-ний,
мебенвет гранулят 10%-ний.
Профілактика. На конефермах, неблагополучних щодо оксіурозу, в
основному проводять ті ж заходи, що і при параскаридозі коней. Звертають
увагу на санітарний стан приміщень та стаєнь, забороняється згодовувати
корми з підлоги, щоденна чистка коней з протиранням ділянки періанальних
складок вологими ганчірками (знезаражувати їх окропом), періодично
дезинвазувати гарячим лугом годівниці, предмети догляду за тваринами.
Хворих коней ізолюють і проводять лікування. Бажані періодичні
профілактичні дегельмінтизації.

bottom of page