План лекції:

1. Визначення захворювання.

2. Характеристика збудників.

3. Цикл розвитку збудників.

4. Епізоотологічні дані захворювання.

5. Патогенез.

6. Клінічні ознаки хвороби.

7. Діагноз хвороби.

8. Профілактика хвороби.

Література:Л.5, с.78 - 85.

Зміст лекції. 

1. Теніоз-цистицеркоз целюлозний. Це захворювання належать до небезпечних гельмінтозоонозів, які завдають великої шкоди здоров'ю людини та збитків тваринництву.

Теніоз — захворювання людини, зумовлене паразитуванням у тонкому кишечнику статевозрілої цестоди Taeniasolium(свинячого ціп'яка).

Цистицеркоз целюлозний — захворювання свиней, диких кабанів, верблюдів, собак, котів, зайців, кролів, а також людини, яке спричиняється розвитком личинкової стадії (ларвоцисти) — Cysticercuscellulosae, що паразитує в серці, скелетних м'язах, а також в очах і головному мозку. 

Теніоз — цистицеркоз тепер розглядають як одне захворювання. Проблема теніозу — цистицеркозу має важливе соціальне значення насамперед з точки зору охорони здоров'я людей, але соціальний аспект проблеми теніозу — цистицеркозу, на жаль, не можна виразити в грошовому обчисленні. Це передусім втрата працездатності, переживання хворих людей та ін.

Єдиним дефінітивним живителем ціп'яка озброєного Taeniasolium) є людина. Проміжними живителями можуть бути, крім свиней, дикі кабани, собаки, коти, ведмеді, кролі та людина. У цих тварин, а також в організмі людини паразитують личинкові форми — цистицерки, що викликають цистицеркоз (фіноз).

Місцями локалізації цистицерків є скелетна мускулатура та серце, у людини — очі та мозок. 

Цистицеркоз свиней реєструється в Україні в поодиноких випадках (Донецька, Кіровоградська області, Республіка Крим).

2. Будова збудника. Розрізняють статевозрілу та личинкову стадії розвитку гельмінта. Цестода статевозрілої стадії(Taeniasolium) має довгу стробілу — від 1 до 3 м. Сколекс озброєний двома рядами гачків (22—32). У стробіли близько 900 члеників, причому в гермафродитних члениках часто ширина їх перевищує довжину, а у зрілих — навпаки. Характерними ознаками для ціп'яка свинячого є: озброєний сколекс, трилопатевий яєчник у гермафродитному членику і невелика кількість бічних (7—12) гілок матки у зрілому членику (мал. 10). 

Кожний зрілий членик містить близько 50 тис. яєць. Яйця круглої форми, сірого кольору, зрілі, вкриті ніжною оболонкою, яка в навколишньому середовищі легко руйнується. Онкосфера має 6 ембріональних гачків.

Личинкова стадія (Cysticercuscellulosae) являє собою напівпрозорий міхурець круглої або овальної форми завбільшки з горошину, містить сколекс з чотирма присосками і подвійним рядом гачків.

3. Цикл розвитку збудника. Розвиток свинячого ціп'яка відбувається за участю дефінітивного живителя (людина) та проміжних — свиня та ін.  Людина — носій статевозрілої стадії T.soliumразом з екскрементами виділяє в навколишнє середовище зрілі членики, які руйнуються, і тоді з них звільняється величезна кількість яєць (онкосфер) паразита. Свині схильні до копрофагії, тому часто поїдають фекалії людини разом із члениками та яйцями і зарахуються цистицеркозом. В ор-ганізмі свині через 2,5—4 міс. після зараження формується інвазійний цистицерк, який живе в тканинах проміжного живителя від трьох до шести років. Інколи цис-тицерки жовтіють, зморщуються, обвапнюються і гинуть.

Людина зарахується теніозом при вживанні в їжу сирого або погано провареного (просмаженого) м'яса, інвазованого життєздатними цистицерками. У кишечнику людини ціп'як стає статевозрілим через 2—3 міс. Необхідно зазначити, що людина для Т.soliumє не тільки основним (дефінітивним), а й проміжним живителем. В організмі людини може розвиватися личинкова стадія (фіна). Це буває при аутоінвазії, коли під час блювання зрілі членики ціп'яка відриваються від стробіли і потрапляють у шлунок. Інший шлях зараження людей — потрапляння онкосфер свинячого ціп'яка в шлунок через забруднені руки. В обох випадках під впливом шлункового соку оболонка яйця розчиняється, зародок, що вийшов, за допомогою ембріональних гачків заглиблюється в слизову оболонку кишечника, потім у кров'яні судини і течією крові заноситься в улюблені місця паразитування, де формуються цистицерки.

4. Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хвора на теніоз людина, яка може роками виділяти в навколишнє середовище членики ціп'яка. Поширенню інвазії сприяють невпорядковані вбиральні, які доступні для свиней, бродячих собак, котів та висока стійкість яєць ціп'яків.

Критичними температурами для яєць є 60 та 70°С. Яйця ціп'яків зберігають свою життєдіяльність у гноєві — 71 день, в сіні взимку — 2 міс. Стійкість цистицерків значно нижча, ніж яєць. Вони швидко гинуть при температурі 50'С. При низьких температурах (—10- -150С) цистицерки гинуть через 2—3 тижні. При температурі 5'С вони зберігають життєздатність до 1,5 міс. При крутому посолі цистицерки гинуть через 2 тижні.

Епідеміологічні дані. У людини паразитує Taeniasoliumне тільки в статевозрілій стадії, а й у личинковій. В останньому випадку розвиваються тяжкі розлади зору психічної діяльності.

Єдиним джерелом ураження людини теніозом є вживання в їжу свинини, інвазованої цистицерками.

Теніоз і цистицеркоз людини та цистицеркоз свиней поширені в тих районах, де порушують ветеринарно-санітарні правила, не приділяють належної уваги пропа ганді гельмінтологічних знань серед населення, немає ділового контакту між вете ринарною та медичною службою.

5. Патогенез. Патогенна дія гельмінтів особливо яскраво проявляється в період міг рації личинок з кишечника до місця паразитування. Суть її полягає в травмувань тканин, антигенній дії та інокуляції мікробів. При потраплянні цистицерків у мозок свиней спостерігаються функціональні розлади: судоми, вигинання хребта, паралічі, сліпота, У тих випадках, коли цистицерки локалізуються в м'язах, патогенна дія менш виражена і проявляється у формі міозитів.

6. Клінічні ознаки цистицеркозу у свиней відсутні. Навіть при інтенсивній інвазії свині не проявляють ознак хвороби. 

7. Діагноз. Прижиттєва діагностика у свиней при цистицеркозі не проводиться. У виробничих умовах цистицеркоз діагностують під час огляду свинячих туш. Розрізають і старанно розглядають м'язи язика, серця, жувальних та поперекових м'язів. 

Для діагностики цистицеркозу запропоновано люмінесцентний метод, який дає змогу виявляти в 2 рази більше фін порівняно з візуальним. 

Голови туш оглядають у темному приміщенні за допомогою люмінескопа із ртутно-кварцовою лампою. Внаслідок дії ультрафіолетових променів живі цистицерки флуоресціюють яскраво-червоним кольором, тоді як мертві не світяться.

8. Профілактика. Основні ланки комплексу профілактичних ветеринарно-санітарних заходів:

1. біркування свиней та інших тварин перед відправленням на м'ясокомбінат;

2. забій тварин тільки на м'ясокомбінатах та забійних майданчиках;

3. обов'язкова ветеринарно-санітарна експертиза свинячих туш;

4. заборона подвірного забою тварин та продажу м'ясних продуктів без ветеринарного огляду;

5. утилізація туш та субпродуктів у випадках виявлення більше від трьох цистицерків на площі 40 см2;

6. обов'язкова ветеринарно-санітарна експертиза туш та продуктів забою інших тварин — проміжних живителів ціп'яка (диких кабанів, ведмедів, зайців, верблюдів).

Головні ланки комплексу профілактичних медичних заходів:

1. забезпечення тваринницьких ферм та бригад вбиральнями, недоступними для тварин;

2. планова перевірка працівників тваринницьких ферм, населення на ураженість людей теніозом;

3. організація лікування людей, хворих на теніоз;

4. заборона використання фекалій людей для удобрення сільськогосподарських угідь, пасовищ;

5. активна пропаганда спеціальних знань серед населення.

Виконання профілактичних заходів можливе при постійному контакті медичних працівників та працівників ветеринарної медицини. 

Теніаринхоз-цистицеркоз бовісний. 

1. Це гельмінтозоонозне захворювання, що завдає великих збитків тваринництву та шкоди здоров'ю людини. 
Теніаринхоз — захворювання людини, зумовлене паразитуванням у тонкому ки-шечнику статевозрілої цестоди Taeniarhynehus saginatus (ціп'яка бичачого). 

Цистицеркоз бичачий — захворювання великої рогатої худоби, буйволів, яків, зебу, що зумовлене паразитуванням личинкової стадії цієї цестоди — Cysticercusbovisз родини Taenidae. 

Цистицеркоз великої рогатої худоби має значне поширення в Україні і завдає значних збитків м'ясній промисловості внаслідок утилізації ялових туш, уражених цистицерками. 

2. Будова збудника. Ціп'як бичачий за будовою нагадує свинячого ціп'яка. Від останнього він відрізняється більшими розмірами (до 10 м завдовжки), неозброєним сколексом, дволопатевим яєчником і більшою кількістю бічних гілок, які відходять від поздовжнього стовбура матки у зрілому членику. Яйця і онкосфери бичачого і свинячого ціп'яків мають однакову будову (мал. 12). 

Личинкова стадія — цистицерк бичачий — міхурець, який за будовою однаковий з цистицерком целюлозним. 

3. Цикл розвитку. Розвиток Т.saginatusвідбувається за участю двох живителів: дефінітивного та проміжного. Дефінітивним живителем є людина, проміжним — велика рогата худоба, буйволи, яки, зебу, північні олені . 

Люди уражуються теніаринхозом у процесі приготування їжі та використання м'ясних страв із сирого або недостатньо термічно обробленого (проварювання, заморожування) м'яса та м'ясних виробів (шашлик, строганина), які виготовлені із м'яса уражених цистицеркозом проміжних живителів. У шлунково-кишковому каналі людини під дією соків оболонка цистицерка перетравлюється, а протосколекс вивертається і за допомогою присосків прикріплюється до слизової оболонки тонкого кишечника. Від шийки починається ріст стробіли ціп'яка. 

З моменту потрапляння цистицерка в кишечник людини до формування статевозрілої цестоди проходить у середньому 3 міс. Як правило, в кишечнику людини знаходяться поодинокі екземпляри теніаринхусів. Ця цестода відзначається досить довгим віком життя в організмі людини (20 і навіть 50 років). Хвора на теніаринхоз людина виділяє в навколишнє середовище зрілі членики, які активно виповзають із анального отвору або пасивно виходять разом з екскрементами. 

Гельмінти дуже плодовиті. В одному членику міститься близько 175 тис. яєць. При паразитуванні одного паразита він може виділяти від 175 тис. до 4 млн онкосфер за рік — близько 1,8 млрд яєць. Можна уявити, яка величезна маса інвазійного матеріалу потрапляє в навколишнє середовище протягом життя ціп'яка бичачого. 

Зараження проміжних живителів відбувається при проковтуванні онкосфер проглотид теніаринхуса з кормом чи водою. В кишечнику тварин онкосфера за допомогою гачків прориває стінку кишечника, потрапляє в кров і гематогенним шляхом заноситься в будь-які органи і тканини. Місцями локалізації цистицерків є м'язова сполучна тканина, серце, мозок. Цистицерки досягають інвазійності через 2,5—4 міс. Вони зберігають життєздатність від трьох до шести років.

4. Епізоотологічні дані. Епізоотологічна та епідеміологічна ситуація щодо теніаринхозу — цистицеркозу в Україні має тенденцію до послаблення. Екстенсивність ураження худоби характеризується тисячними частками відсотку. Теніаринхоз людей частіше реєструють у приміських зонах великих промислових центрів (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків, Донецьк, Луганськ, Одеса, Львів, Київ).

Єдине джерело ураження великої рогатої худоби цистицеркозом - хвора на теніаринхоз людина, яка може роками виділяти в навколишнє середовище члеників ціп'яка. Особливу небезпеку в поширенні інвазії серед великої рогатої худоби мають тваринники — носії статевозрілих цестод. Фактори передавання інвазії для великої рогатої худоби — трава, вода, грунт, які забруднені члениками бичачого ціп'яка Для людини — сира або погано термічно оброблена яловичина. Цистицеркозом здебільшого уражується 2,5—3-місячний молодняк. Яйця ціп'яків досить стійкі про ти кліматичних умов. Критичними температурами для них є 60—700С. В рідкому гноєві яйця зберігають життєздатність 71 день; в сіні — близько двох місяців, в телятниках - 1,5 року. Цистицерки менш стійкі, ніж яйця, і гинуть через 2—3 тижні після смерті живителя, 

5. Патогенез. Потрапляючи із кишечника в м'язи та інші тканини живителя, цистицерки викликають їх пошкодження, некроз та запалення.   

Паразитування в організмі людини T.saginatus супроводжується травматичною, подразливою, токсичною та алергічною дією. 

Проявом токсичної дії є ознаки нудоти, печії та блювоти. Алергічна дія проявляється еозинофілією, симптомами висипу, сверблячки, астматичними явищами, 

6. Клінічні ознаки теніаринхозу — цистицеркозу. У людей, хворих на теніаринхоз, спостерігається розлад діяльності шлунково-кишкового каналу. При огляді хворого відмічають обкладений язик, роздутий живіт, біль при пальпації. Найбільш виражений симптом при цьому захворюванні — нудота та блювота. Відмічаються нервові явища (запаморочення, головний біль, зниження працездатності та апетиту).

Клінічні ознаки бичачого цистицеркозу вивчені на експериментальних телятах, а      при природному зараженні вони, як правило, не реєструються. 

7. Діагностика. Цистицеркоз великої рогатої худоби діагностують тільки після забою тварин. Посмертна діагностика грунтується на ретельному огляді розрізів жуйних та інших м'язів, а також серця і виявленні у них живих чи мертвих цистицерків. Згідно з правилами ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, на цистицеркоз оглядають голову і серце. При знаходженні цистицерків на розрізах голови і серця роблять додатково по два паралельних розрізи шийних м'язів, спинних та інших. 

В останні роки на м'ясокомбінатах України застосовують люмінесцентний метод діагностики. 

Діагностику теніаринхозу проводять, головним чином, методами опитування, копроовоскопії та гельмінтоскопії. 

8. Лікування. Єдиним надійним засобом терапії тварин при цистицеркозі є празіквантел (дронцит), який в дозі 100 мг/кг живої маси дають одноразово або 50 мг/кг два чи три дні підряд. 

Одним із кращих засобів терапії людей при теніаринхозі є фенасал (ніклозамід, йомезан) або на його основі виготовлений препарат дихлосал. Високоефективним антгельмінтиком для лікування людей є празіквантел.

Профілактика та заходи боротьби аналогічні тим, які описані при цистицеркозі свиней.