Розвиток ветеринарної паразитології в Україні про паразитів та хвороби, які вони спричинюють, знали з давніх часів. Перші повідомлення з цього приводу можна знайти в літописах Аристотеля, який наводить дані про аскарид, теній, гостриків, описав цистицеркоз свиней. Його також вважають засновником ентомології. Він уперше ввів термін “entomon” (комаха). Гіппократ виявив вплив деяких паразитичних червів на Паразитологія (від грец. parasitоs – нахлібник, дармоїд і logos – вчення) – комплексна біологічна наука. 9 К.І. Скрябін здоров’я людини. Він уперше запропонував термін “helmins”, звідки й походить назва “гельмінт”. Величезні заслуги у розвитку паразитології належать видатному вченому Ібн Сіна (Авіценна), який описав патологію тварин при гельмінтозах, запропонував засоби для їх лікування. У його працях є також повідомлення про шкідливих для тварин та людей кліщів і комах. Тривалий час дані, що стосувалися інвазійних хвороб, мали фрагментарний та описовий характер. Дослідники далекого минулого були переконані, що паразитичні черви самовільно зароджуються в організмі тварин і людини. У середині XVII ст. Франческо Реді вперше довів, що мухи й оводи розвиваються з яєць. Цим він завдав удару теорії самовільного зародження живих організмів. Винайдення в XVII ст. голландським дослідником А.Левенгуком мікроскопа відкрило нову еру в історії біології. Як наука паразитологія сформувалася лише в XIXст. Відтоді розпочинається вивчення циклів розвитку паразитів (експериментальна паразитологія). Наприкінці XVIII на початку XIX ст. російський академік П.С.Паллас описав велику кількість гельмінтів та комах нових видів. Викладач Харківського ветеринарного інституту К.А.Островський у 50-х роках позаминулого століття розшифрував цикл розвитку багатьох цестод. Він різко критикував теорію самовільного зародження паразитичних червів. О.П.Федченко під час подорожей у Середню Азію зібрав велику колекцію гельмінтів, уперше описав цикл розвитку збудника дракункульозу. Е.К.Брандт опублікував книгу про паразитів свійських тварин і людини. Він заклав наукові основи арахноентомології. Д.Л.Романовський (1891) розробив і запропонував новий метод фарбування одноклітинних організмів. Видатним російським ентомологом був І.А.Порчинський. Він – автор численних праць, що стосуються оводів, гедзів та мух. М.О.Холодковський досяг значних успіхів у вивченні анатомії, циклів розвитку й систематики Є.Н. Павловський 10 гельмінтів тварин і людини, видав російською мовою перший атлас паразитичних червів. Видатну роль у подальшому розвитку паразитології в минулому столітті відіграли дослідження, виконані під керівництвом академіків К.І.Скрябіна (Москва), Є.Н.Павловського, професорів В.О.Догеля та В.Л.Якимова (Санкт-Петербург). К.І.Скрябін створив гельмінтологічну школу, яка об’єднала спеціалістів ветеринарного, медичного та біологічного профілів. Завдяки зусиллям цього видатного вченого у вищих навчальних закладах було відкрито перші кафедри паразитології, підготовлено та видано підручники й навчальні посібники з цієї дисципліни. Є.Н.Павловський, основоположник наукової школи, плідно працював над вирішенням проблем загальної паразитології. Він створив учення про природну осередковість трансмісивних хвороб. В.Л.Якимов заснував школу протозоологів і хіміотерапевтів, а В.О.Догель – еколого-паразитологічну школу, вчені якої багато зробили для вивчення паразитичних організмів риб. Розвиток ветеринарної паразитології в Україні. Значний внесок у розвиток ветеринарної гельмінтології зробили українські вчені. Впродовж тривалого часу центром підготовки фахівців ветеринарної медицини й вивчення гельмінтологічних проблем були вчені одного з найстаріших вищих навчальних закладів України – Харківського ветеринарного інституту (нині Харківської державної зооветеринарної академії). Гельмінтозам були присвячені роботи видатних учених Є.А. Островського, С.А. Каменського, Н.П. Петропавловського, С.В. Іваницького, А.Ф. Носика, М.О. Палімпестова, В.К. Чернухи. Планомірні систематичні дослідження паразитичних організмів розпочалися після 1937 р., коли в Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена АН України було створено відділ паразитології. Більш як півстоВ.О. Догель В.Л. Якимов 11 ліття його очолював талановитий український учений, академік О.П.Маркевич (1905–1999). Ним опубліковано понад 500 праць, зокрема 20 монографій, довідників, підручників. Понад 70 учнів ученого здобули науковий ступінь кандидата або доктора наук. Він був основоположником і науковим керівником української школи паразитологів, учені якої й нині успішно вирішують важливі фундаментальні та прикладні проблеми загальної, ветеринарної, медичної та агрономічної паразитології. Вагомий доробок у вивчення інвазійних хвороб тварин вніс також академік Р.С. Чеботарьов (1905–1981). Під його керівництвом у 1950–1959 рр. було вивчено паразитологічну ситуацію та розроблено заходи боротьби з інвазійними хворобами сільськогосподарських тварин в умовах господарств Лісостепу України. У різні роки О.П.Маркевич та Р.С. Чеботарьов впродовж тривалого часу очолювали кафедру паразитології Київського ветеринарного інституту. Для розвитку ветеринарної паразитології багато зробили вчені Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН (м. Харків) доктори ветеринарних наук Ю.С. Коломієць, М.Д. Кльосов, З.Г. Попова, І.А. Машкей, завідувачі кафедр паразитології Білоцерківського державного аграрного університету М.С. Крикунов та М.М. Вовченко, Дніпропетровського державного аграрного університету Я.М. Захрялов, доктор біологічних наук В.Н. Трач (Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена HAH України). Далеко за межами України відомі імена видатних ученихпаразитологів, які продовжують плідно працювати в науководослідних інститутах та вищих навчальних закладах. Це доктор ветеринарних наук, професор В.С. Шеховцов (Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН), доктор ветеринарних наук М.Ф. Ященко (Інститут ветеринарної медицини УААН), доктори біологічних наук В.В. Корнюшин, Г.М. Двойнос та В.П. Шарпило (Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена HAH України), завідувачі кафедр паразитології, професори В.Ф. Галат (Національний аграрний університет України), К.В. Секретарюк (Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.3.Гжицького), І.С. Дахно (Сумський національний аграрний університет), Ю.О. Приходько (Харківська державна зооветеринарна академія), доктори ветеринарних О.П. Маркевич 12 наук, професори Ю.Г. Артеменко (Білоцерківський державний аграрний університет), І.Л. Тараненко (Одеський державний аграрний університет), Н.М. Сорока (Національний аграрний університет). У створення вітчизняної фарміндустрії протипаразитарних препаратів значний внесок зробив доктор ветеринарних наук А.В. Березовський (наукововиробнича фірма “Бровафарма”).