План  лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Патологоанатомічні зміни.
8. Діагноз хвороби.
9. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.5, с.126 - 130
Зміст лекції:
1. Токсокароз собак і хутрових звірів 
Збудник — нематода Тохосага canisз родини Anisakidae, що паразитує в
тонкому кишечнику і шлунку цуценят собак, хутрових звірів. У котів та
інших тварин із родини котячих паразитує Тохосага mystax. 
Будова збудника. Т.canis— нематода світло-жовтого кольору, на головному
кінці має кутикулярні крила. Між стравоходом і кишечником розміщений так
званий "шлуночок" (характерна ознака родини Anisakidae). Самці 5—10 см
завдовжки, ма-ють загнутий хвостовий кінець, дві рівні спікули. Самки —
10—18 см. Яйця округлої форми, 0,068—0,075 мм в діаметрі, жовтого
кольору, незрілі, зовнішня оболонка комірчаста.
Життєвий цикл збудника. В яйцях токсокар інвазійні личинки формуються
через 1—2 тижні. М'ясоїдні заражуються при поїданні інвазійних яєць з
кормом та водою. Основний шлях зараження — внутрішньоутробний.
Личинки в організмі цуценят проходять гепатопульмональний шлях міграції.
Імагінальна стадія токсокар у ки-шечнику виявляється через 2—3 тижні.
Зараження може бути при поїданні щурів, мишей, в яких є інкапсульовані
личинки токсокар (резервуарні господарі).
Епізоотологічні дані. Провідну роль у поширенні токсокарозу відіграє
внутрішньо-утробне зараження цуценят. На токсокароз хворіють цуценята
від двох тижнів до 4 міс. Яйця токсокар стійкі і зберігаються у
навколишньому середовищі декілька років, але гинуть при високій
температурі, сухості та інсоляції.

Патогенез. Патогенна дія на організм паразитів залежить від інтенсивності
інвазії. Виражена механічна та інокуляторна дія мігруючих личинок та
імагінальної стадії гельмінтів. Внаслідок антигенного і токсичного впливу
змінюються функції органів травлення, серцево-судинної системи,
виникають нервові розлади. При міграції в організмі неспецифічного
живителя личинки здатні спричиняти захворювання під назвою
Larvae visceralmigrans.
Клінічні ознаки. У хворих цуценят спотворений апетит, спостерігаються
висна-ження, пригнічення, пронос або запор, блювота, блідість слизових
оболонок, нервові явища (іноді епілептичні судороги).
Патологоанатомічні зміни. Нагадують зміни, як і при інших аскаридатозах
сільсь-когосподарських тварин. 
Діагноз за життя ставлять на підставі дослідження калу за методом
Фюллеборна. Рекомендується діагностична дегельмінтизація. Посмертно —
при розтині трупів виявляють токсокар у кишечнику.
Лікування. Солі піперазину собакам і хутровим звір'ям згодовують у разовій
дозі 0,2 г/кг маси тіла три дні підряд. Голодну дієту та проносні не
призначають. Нілверм хутровим звірам згодовують у дозі 0,025 г/кг (не
передозовувати!), собакам - 0,02 г/кг одноразово. Тетрамізол гранулят 20%-
ний згодовують одноразово у до-зі 0,5 г/10 кг маси тіла. Фенбендазол
призначають у дозі 0,005—0,01 г/кг (за АДР) одноразово. При токсокарозі
ефективні також тивідін (пірантел тартрат), пірантел ембонат, морантел
тартрат, ринтал, албендазол.
Профілактика спрямована на створення санітарно-гігієнічних умов
утримання собак і хутрових звірів (утримання в клітках із сітчастою
підлогою, очищення від калу, чистота в загонах, майданчиках, періодичне
знезаражування, дератизація, недопущення на звіроферми бродячих собак).
М'ясні відходи перед згодовуванням знезаражують проварюванням.
Цуценятам з профілактичною метою через три тижні після народження
проводять передімагінальну дегельмінтизацію. Дегельмінтизацію дорослим
собакам і хутровим звірам проводять один раз на рік перед гоном. 
Токсаскаридоз м'ясоїдних 
Збудник токсаскаридозу собак — нематода ToxascarisІеопіпа з
родини Ascaridae, що паразитує в тонких кишках, а також у шлунку дорослих
собак, вовків, песців, єнотів. Захворювання поширене повсюдно. 
Будова збудника. Т.Іеопіпа — нематоди світло-жовтого кольору. Самці
завдовжки 4—8 см, самки — 6—10 см. Яйця майже круглі, зовнішня

оболонка гладенька, жовтуватого кольору, незрілі, 0,075—0,085 мм в
діаметрі. 
Життєвий цикл збудника. Геогельмінт. При сприятливих умовах
навколишнього середовища за 1—2 тижні в яйцях формуються інвазійні
личинки. Зараження від-бувається при заковтуванні інвазійних яєць з кормом
або водою. Личинки заглиб-люються в слизову оболонку тонкого кишечника,
де двічі линяють, ростуть, після чого виходять у просвіт кишечника і
досягають статевозрілої стадії через 4—5 тижнів; паразитують до 4—10 міс.
Епізоотологічні дані. На токсаскаридоз частіше хворіють дорослі м'ясоїдні.
Яйця паразитів довго зберігаються у навколишньому середовищі. 
Патогенез, клінічні ознаки. Патогенний вплив токсаскарид і симптоми
хвороби здебільшого виражені менше, ніж при токсокарозі.
Патологоанатомічні зміни. При значній інтенсивності інвазії спостерігають
заку-порку і розрив кишечника; виявляється ентерит.
Діагноз за життя ставлять на підставі дослідження калу за методом
Фюллеборна (виявляють яйця паразитів). Рекомендується проводити
діагностичну дегельмінтизацію. Посмертно — при розтині трупів м'ясоїдних
і виявленні токсаскарид у тонкому кишечнику. 
Лікування, профілактика при токсаскаридозі м'ясоїдних в основному такі
самі, як при токсокарозі. 
2. Аскаридіоз курей 
Збудник аскаридіозу курей — нематода Ascaridiagalliз
родини Ascaridiidae. Пара-зитує у тонкому кишечнику курей, індиків,
цесарок, фазанів тощо. Виявляють ста-тевозрілих аскаридій в яйцях птиці.
Аскаридіоз — найпоширеніший гельмінтоз курей. Часто завдає збитків, які в
окремих випадках перевищують збитки від інфекційних хвороб.
Будова збудника. А.даІІі — найбільша нематода курей: самці завдовжки
2—7 см, самки — 6—12 см. У самців розвинений прианальний присосок, дві
рівні спікули, є хвостові сосочки. Яйця овальні, буруватого кольору, з
товстою гладенькою оболонкою, середнього розміру (0,07—0,09 х 0,04—0,06
мм). 
Життєвий цикл збудника. У навколишньому середовищі при оптимальній
темпе-ратурі (18—30°С) протягом 1,5—3 тижні формуються личинки, один
раз линяють і яйця набувають інвазійної стадії. Кури заражуються при
заковтуванні інвазійних яєць гельмінтів з кормом або водою. Можливе
зараження курей аскаридіозом при поїданні дощових червів, які виступають

як резервуарні живителі. В залозистому і м'язовому шлунку із яєць виходять
личинки, які заглиблюються в просвіт ліберкюнових залоз, ростуть, линяють
протягом 3 тижнів, виходять у просвіт кишечника і досягають статевозрілої
стадії через 1—2 міс; паразитують до 10—15 міс. 
Епізоотологічні дані. Частіше хворіє молодняк 2—6-місячного віку.
Джерело інвазії — хвора птиця. Яйця можуть зберігатися до одного року і
більше. В середній зоні України розвиток яєць аскаридій відбувається з
травня по серпень, на півдні -з травня по жовтень. При утриманні птиці на
глибокій підстилці аскаридіоз реєструється впродовж року; при клітковому
утриманні він практичного значення не має. Ензоотичні спалахи аскаридіозу
спостерігаються влітку та восени. Взимку ураження птиці аскаридіозом
поступово знижується. Інвазійні личинки аскаридій в дощових черв'яках
зберігаються до трьох років.
Патогенез. Патогенний вплив паразитів на організм птиці характеризується
меха-нічним пошкодженням слизової оболонки кишечника личинками та
статевозрілими паразитами, можлива закупорка кишечника. Продукти
життєдіяльності паразитів впливають на організм токсично, викликаючи
порушення обміну речовин, знижують захисні сили до інших захворювань. 
Клінічні ознаки. Тяжко хворіють курчата до 6-місячного віку: з'являється
млявість, виснаження, зниження апетиту, проноси, нервові явища. Аскаридії
в організмі руйнують вітамін А, тому захворювання ускладнюється
гіпоавітамінозами. Особливо тяжкий перебіг захворювання при асоціативних
хворобах (гетеракідоз, еймеріози тощо).
Патологоанатомічні зміни. Слизова оболонка кишечника в місцях
паразитування личинок запалена, набрякла з крапковими крововиливами. В
просвіті кишечника виявляються статевозрілі аскаридії. Спостерігається
атрофія скелетної мускулатури, дистрофія паренхіматозних органів.
Діагноз за життя ставлять із врахуванням епізоотичних даних, клінічних
ознак і копрологічних досліджень посліду за методом Фюллеборна чи
Дарлінга. Яйця аскаридій за формою, кольором і розмірами подібні до яєць
гетеракосів. При культивуванні яєць у термостаті через 36 год у них
формуються два бластомери округлої форми, у яйцях гетеракосів бластомери
кутастої форми з'являються через 23 год. Для уточнення діагнозу
рекомендується діагностична дегельмінтизація. Посмертно діагноз ставиться
на основі виявлення статевозрілих аскаридій у просвіті тонкого кишечника
або в зшкребах із слизової оболонки.
Лікування. Препарати піперазину призначають в одноразовій дозі: курчатам
2—3-місячного віку — 0,1 г, молодняку з 4-місячного віку і дорослим курям
— 0,5 г на птицю два дні підряд. Піперазину дитіокарбамат згодовують у
разовій дозі 0,2 г/кг маси птиці два дні підряд. Нілверм застосовують у дозі

0,03 г на птицю, незалежно від віку, два дні підряд, а в дозі 0,04 г —
одноразово, Тетрамізол гранулят 20%-ний згодовують одноразово у дозі 0,4
г/кг. Фенбендазол і фебантел (ринтал) зас-тосовують у дозі 0,005 г/кг (за
АДР) два дні підряд. При змішаній інвазії (аскариді-оз + гетеракідоз) дозу
препаратів збільшують до 0,01 г/кг (за АДР). Гігровітин згодовують у суміші
з концентрованими кормами (1,5 кг/1 т корму) з лікувальною і
профілактичною метою 30—60-денними курсами за зоотехнічними нормами.
Фенотіазин призначають у разовій дозі 1,0 г/кг два дні підряд. У перший день
згодовують 2/3 дози. Суміш піперазину з фенотіазином застосовують при
паразитоценозі (аскаридіоз + гетеракідоз) у разових дозах: курчатам до 4-
місячного віку і дорослим курям — піперазину 0,25 г і фенотіазину 0,5 г на
птицю два дні підряд, 3 успі-хом застосовують морантел тартрат, бенацил,
фуридин, мебенвет гранулят 10%-ний, албендазол.
Профілактика. В неблагополучних господарствах щодо аскаридіозу курей
молодняк вирощують ізольовано від дорослої птиці. Кліткове утримання
птиці — надійний захід запобігання зараженню аскаридіозом. Переведення
молодняка в маточні пташники проводиться після ретельної їх санації.
Утримання птиці на глибокій підстилці вимагає дотримання правил щодо її
закладки. В приміщеннях не допускають сирості, забруднення годівниць та
поїлок послідом.
Профілактичні дегельмінтизації проводять:
1. при вигульному утриманні — щомісяця, а при незначній інтенсивності
інвазії — через кожні 2—3 міс:
2. при змішаному утриманні — перед розміщенням птиці в клітки і через
місяць;
3. при клітковому утриманні — при встановленні зараження птиці,
Хіміопрофілактика аскаридіозу проводиться шляхом одночасного
згодовування птиці одного із антгельмінтиків: піперазину 0,2 г/кг і
фенотіазину 0,4 г/кгмаси тіла один раз на тиждень протягом 2—3 міс.
Рекомендується згодовувати комбікорм, до якого добавлено антгельмінтики
(лікувальні комбікорми): мебенвет гранулят 10%-ний 0,5 кг/1 т комбікорму,
солі піперазину 1,5 кг/1 т корму, нілверм 0,5 кг/1 т корму, гігровітин 2 кг/1 т
корму.