top of page

План  лекції

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Діагноз хвороби.
8. Лікування та профілактика хвороби.
Література:
Зміст лекції.
Вароатоз (varroatosis) — дуже поширене небезпечне інвазійне
захворювання личинок, лялечок і дорослих бджіл. Міжнародним
епізоотичним бюро воно віднесене до карантинних хвороб (список Б).
Кліщі за допомогою присосок міцно прикріплюються до личинок, лялечок і
дорослих особин, живляться гемолімфою бджіл. При ураженні гинуть
лялечки, з'являється нежиттєздатне потомство.
Характеристика збудника хвороби.
Кліщ Varroa jacobsoni — поперечно-овальної форми. Самки темно-
коричневі, розміром 1—1,2 х 1,6—1,9 мм. Тіло кліща покрите жорсткими
щетинками. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Кліщі мають чотири,
пари добре розвинених кінцівок (рис. 73). Самці сірувато-білуваті,
розміром 0,8—0,9 x 0,7—0,9 мм, не живляться.

 Varroa jacobsoni:
а — самка; б — самець

 

Розмножується кліщ на трутневому й бджолиному розплоді. Самка
паразита після живлення проникає до бджолиних та трутневих комірок, де
відкладає білуваті яйця розміром 0,5—0,7 х 0,5— 0,6 мм. У бджолині
комірки вона відкладає у середньому 4—5 яєць (максимум — 5), а в
трутневі — 4 яйця (максимум 6—7). За 24 год виходить протонімфа, потім
дейтонімфа та імаго. Кожна з цих фаз розвитку кліща до линяння живиться
гемолімфою живителя. Цикл розвитку самки 5—6 діб, самця — 6—7.
Самки влітку живуть 2—3, взимку — 6—8 міс. Зимують лише дорослі
самки.
Епізоотологічні дані.
Джерелом зараження є уражені кліщем бджоли, трутні, рої, зрізаний
трутневий і бджолиний розплід. Паразит передається через блукаючих
бджіл, при підсиленні сімей-розплодом або бджолами з господарств,
неблагополучних щодо вароатозу. Кліщі поза гніздом бджолиної сім'ї
зберігають життєздатність на стільниках 6—7 днів, на трупах бджіл,
трутнів і лялечок—11, на відкритому розплоді — 15 і на запечатаному —
32 дні.
Патогенез, клінічні ознаки.
Патогенна дія паразитів залежить від ступеня інвазії й стану бджолиної
сім'ї. Кліщі інтенсивно розмножуються у розплоді бджіл, живляться
гемолімфою личинок, лялечок, дорослих бджіл, що викликає втрату білка.
Гинуть лялечки, з'являється нежиттєздатне потомство. У таких бджіл
відсутні або недорозвинені крила тощо, груди і черевце деформовані.
Оскільки такі бджоли не можуть літати, вони повзають по території пасіки.
Влітку біля вуликів знаходять загиблих недорозвинених лялечок, молодих
бджіл і трутнів. Яйцекладка матки нерівномірна, розкидана по стільниках.
Восени у заражених сім'ях матки пізно перестають відкладати яйця.
Уражені сім'ї неспокійні взимку, бджоли таких сімей виповзають з вулика і
гинуть на підлозі зимівника, багато бджіл і кліщів нагромаджуються на дні
вулика. Сім'ї слабнуть.
Діагностика.
Хворобу розпізнають візуально, виявляючи на бджолах дорослих кліщів і
молоді форми паразита на розплоді. Для діагностики вароатозу проводять
також одноразове обкурювання бджолиних сімей лікувальними
препаратами, поклавши на дно вулика аркуш паперу відповідно до розміру
гнізда. На дослідження у лабораторію ветеринарної медицини в кінці зими
надсилають підмор бджіл та воскопергову кришку із дна вулика по 20—30
г від бджолосім'ї, а навесні і влітку — зразки зрілого розплоду розміром 3 х
15 см. Навесні з центральних стільників відбирають 50—100 бджіл, яких
надсилають на дослідження у лабораторію.

Кліщ відрізняється від браул тим, що він має чотири, а браула три пари
кінцівок. Диференціюють також від американського та європейського
гнильця, парагнильця, мішечкуватого розплоду і вірусних хвороб бджіл.
Лікування та профілактика.
На пасіку і довколишні пункти, неблагополучні щодо вароатозу, в радіусі
15 км накладають карантин і проводять комплекс організаційно-
господарських, зоотехнічних, фізичних, ветеринарно-санітарних і
лікувальних заходів, передбачених правилами щодо профілактики та
боротьби з цим захворюванням.
На неблагополучній пасіці вулики ставлять на підставки висотою не менше
25 см від землі, утримують сім'ї у вуликах, пофарбованих у різні кольори,
обладнаних спеціальними сітчастими підрамниками. На
передньольоткових майданчиках збирають траву, трупи бджіл, видалений
розплід і спалюють. Проводять заходи боротьби з бджолиними
крадіжками, блуканням бджіл, запобігають злітанню роїв. Навесні сім'ї
забезпечують достатньою кількістю доброякісного корму, особливо
білкового.
При боротьбі з вароатозом застосовують три способи: хімічний, тепловий і
зоотехнічний.
Для лікування бджолиних сімей використовують фенотіазин, вароксан Т-1,
фольбекс, фольбекс ВА, кислоти — мурашину, щавлеву, молочну, тимол і
рослини, в яких він міститься, вароатин, варообраулин, КАС-81, бипін та
ін. Перед обробкою вулики ремонтують, замазують щілини, на дно кладуть
сітчасті підрамники, кліщовловлювачі або аркуш паперу чи плівку, змазану
вазеліновою олією. Після завершення обробки кліщів, що відпали на них,
спалюють.
Високоефективне обкурювання сімей фенотіазином ветеринарним.
Порошок фенотіазину в дозі 1,5 г на сім'ю спалюють у димарі й дим
спрямовують у вулик через льоток. Можна також застосовувати термічні
таблетки фенотіазину або паперові смужки. При обробці запалену тліючу
таблетку вводять через льоток, який після цього закривають на 15—20 хв.
Обкурювання сімей фенотіазином проводять навесні (квітень — травень)
три дні підряд, повторюючи курс лікування через 7—8 днів. Після
відкачування меду та пізно восени (після виходу розплоду) проводять ще
по одному курсу лікування.
Фольбексом обробляють бджолосім'ї навесні та восени два рази через 24
год при температурі повітря не нижче 12 °С, вводячи тліючу смужку через
льоток чи підвішуючи її між рамками. Льоток закривають на 30 хв. Перед
обробкою бджолиним сім'ям згодовують по 1 л цукрового сиропу.
Фольбекс ВА застосовують при лікуванні бджолосімей навесні та восени
чотири рази через чотири дні, а після виходу розплоду —- два рази через 24
год. Льотки закривають на 1 год.

Вароксан використовують у вигляді термічних таблеток навесні і восени
після відкачування меду три рази через сім днів при температурі не нижче
14 °С.
Концентровану мурашину кислоту (державний стандарт 1706—78 або
5848—73) наливають по 30—50 мл у поліетиленові кришки, флакони з
марлевим гнітом чи у поліетиленові пакети з картоном розміром 20 х 30 см
з отворами діаметром 2— З см, розміщують на рамках чи підвішують за
їхні верхні бруски. Застосовують навесні два рази на 3—5 днів з інтервалом
12 днів, восени після виходу розплоду — один раз на 3—5 днів при
температурі повітря 14—25 °С.
Щавлеву кислоту (державний стандарт 22180—76) використовують у 2 %-
ному розчині. Обприскують стільники із бджолами, які їх щільно
обсідають. Запобігають потраплянню розчину на відкритий розплід і
пергові рамки. Витрата розчину—10—12 мл на стільникову рамку з
бджолами. Обробляють навесні після обльоту бджіл та восени два рази
через 12 днів при температурі повітря не нижче 16 °С.
Бипін випускають у вигляді 12,5 %-ного концентрату в ампулах по 1 мл.
Вміст ампули виливають у 2 л води. Обробляють бджолосім'ї восени у
період формування клубу, коли відсутній закритий розплід, при
температурі повітря не нижче 0°С. Обробку проводять рівномірно,
зрошуючи міжрамковий простір розчином бипіну із шприца по 10 мл на
вуличку. Обробляють два рази з інтервалом сім днів.
Високоефективним є препарат КАС-81. Готують його із заздалегідь
заготовленої сировини, яку перед висушуванням подрібнюють. Для
приготування препарату змішують 50 г соснових бруньок з пагінцями не
більше 4 см, 50 г полину гіркого, заготовленого в період вегетації, та 900 г
полину гіркого у фазі цвітіння, заливають 10 л води й кип'ятять 2—3 год,
настоюють 8 год, фільтрують. Препарат згодовують бджолосім'ям восени
при поповненні кормових запасів по 30—35 мл/1 л цукрового сиропу.
Лікувального сиропу дають по 6—10 л на бджолосім'ю у 4—5 прийомів.
При роботі з хімічними препаратами необхідно працювати в респіраторі,
прогумованому фартусі, гумових рукавицях.
Тепловий метод боротьби з вароатозом бджіл застосовують ранньою
весною і восени при температурі від 0 до 12 °С тепла. Бджіл поміщають у
касету з дротяної сітки і витримують 12— 15 хв у спеціальній термічній
камері при температурі 46—48 °С, періодично струшуючи.
При зоотехнічному методі боротьби з вароатозом застосовують різні
способи формування відводків.
Пасіка вважається оздоровленою, карантин з неї знімають через рік після
негативних результатів досліджень на вароатоз бджіл і розподілу, які
проводять навесні.

bottom of page