План  лекції:

1. Основи морфології, біології та систематики циліат.
2.  Іхтіофтиріоз  риби.
3. Хілодонельоз риби.
а) Визначення захворювання.
б) Характеристика збудника.
в) Цикл розвитку збудника.
г) Епізоотологічні дані захворювання.
д)Клінічні ознаки хвороби.
е) Патологоанатомічні зміни.
є) Діагноз хвороби.
к) Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.3, ст.276-282
Зміст лекції.
1. Ціліатози — протозойні хвороби тварин, спричинювані представниками
найпростіших, що відносять до класу інфузорій (Ciliafa типу Ciliophora). У
всіх видів цього класу тіло вкрите війками. Розмножуються шляхом
чергування простого поділу і статевого — кон'югації.    
Тіло інфузорій постійної форми, вкрите миготливими війками. Всередині тіла
є велике і мале ядра, скоротливі вакуолі.
Для приймання поживи в них є цитопіг і цитофаринкс, а для виведення
решток поживи — цитопіг. 
Більшість інфузорій ведуть вільний спосіб життя, але окремі види
спричиняють небезпечні захворювання (збудники іхтіофтіріозу,
хілодонельозу та триходінозу риб, балантидіозу свиней). 
2. а).Іхтіофтиріоз — захворювання ставкових і морських риб,
характеризується ураженням шкіри, плавників і зябер, спричиняється
найпростішими із родини Ophryoglenidae. 
б). Збудник. Це війчаста інфузорія — Ichthyophtirius multifilus. Тіло кругле
або яйцеподібне, діаметром до 1 мм, вкрите меридіонально розташованими
війками. 

Маленький круглий цитостом з короткою глоткою також має війки. Ядерний
апарат лежить майже посередині тіла.
Макронуклеус підковоподібно вигнутий, поряд — мало помітний
мікронуклеус. У клітині багато скоротливих вакуолей. 
в). Біологія розвитку. Інфузорії розмножуються поза тілом риби.
Розмноження багаторазово повторюється поділом на два.
Зрілі паразити розривають епітелій шкіри і потрапляють у воду,
Життєвий цикл збудника включає стадію цисти, утворюється в
навколишньому середовищі.
Всередині цисти формуються численні дочірні молоді інфузорії— бродяжки,
які виходять у навколишнє середовище, досягають інвазійної стадії і активно
проникають у підепітеліальний шар шкіри, зябер і плавників.
Живляться клітковими елементами живителя. Найбільш сприятлива
температура для розвитку іхтіофтиріуса 25—26 С. 
г). Епізоотологічні дані. Найбільш небезпечна хвороба для молоді, але
хворіють всі види прісноводних риб (короп, сазан, карась, білий амур,
товстолобик, сом, щука та ін.), будь-яких вікових груп, нерідкі випадки, коли
гинуть виробники. Епізоотії відзначаються у весняно-літній період в усіх
кліматичних зонах і супроводжуються масовою загибеллю риби. Восени
кількість паразитів зменшується. Проте в останні роки відзначають
розмноження інфузорій і в зимувальних ставках при температурі 4—50С.
Джерелом інвазії служать хвора риба і риби старшого віку, що є
паразитоносіями, а також смітникові і дикі риби.
Спалахам захворювання сприяють погана вгодованість і висока щільність
посадки риб, утримання риб різного віку.
Перенесення інфузорій здійснюється з водою, предметами ловлі, рибою,
гідробіонтами та ін. Перехворіла риба набуває імунітет тривалістю до 8 міс.
д).Клінічні ознаки. На поверхні тіла хворих риб добре помітні дрібні сіро-білі
горбики. Горбик є і на рогівці ока, що веде до втрати зору. Всередині горбика
знаходиться одна-дві інфузорії. 
При слабих інвазіях риба поводить себе неспокійно, перестає реагувати на
зов-нішні подразники. 
При сильній інвазії неспокій риб посилюється, вона масами підходить у
притоки свіжої води. Шкіра з боків може злазити шматками. Зябра

знекровлені і місцями некротизовані, часто уражується рогівка очей. Риба не
вживає корм, виснажується і гине. 
е) Патологоанатомічні зміни. Печінка збільшена в розмірах, бліда, її тканина
перероджена, зміни характерні для зернистої дистрофії. 
Є) Діагноз. Діагноз ставлять на підставі кпінічних ознак і мікроскопічного
дослідження зскрібків із шкіри і зябер. У зскрібках виявляють збудника під
малим збільшенням мікроскопа.
К) Лікування та профілактика.  Для лікування риб у рибних господарствах
використовують такі лікувальні препарати: малахітовий зелений, яскраво-
зелений оксалат, фіолетовий "К", метиленову синьку. Ними можна обробляти
риб у ваннах, басейнах, безпосередньо в спущених зимувальних або
вирощувальних ставках, створюючи концентрацію 0,1—0,9 г/м3 залежно від
прозорості води. 
Експозиція обробки 4—5 год. Рибу оброблюють 2—3 рази через 1—2 доби. 
Технічний яскраво-зелений оксалат s технічний фіолетовий "К" проникає під
епітелій і зумовлює загибель паразитів. 
Весною рибу обробляють у зимувальних ставках, створюючи в них
концентрацію 0,1—0,2 г/м3 при експозиції від 1—2 діб. 
Обидва препарати нешкідливі, дешевші від малахітового зеленого і
доступні. 
В.М. Івасик рекомендує для боротьби з іхтіофтиріозом внесення "по воді"
негашеного вапна для підвищення РН води до 8,5—9,0, що запобігає
розмноженню паразитів. 
У деяких рибних господарствах застосовують ванни із метиленової синьки.
Для цього беруть 200 мг метиленової синьки і розчиняють в 1 л чистої
ставкової води, отримуючи розчин у співвідношенні 1:5000. Тривалість
обробки при температурі до 100С досягає 7 днів. На цей час у ставках
припиняють водообмін. Хвору рибу лікують також за допомогою сольових
ванн, влаштованих у садках. 0,6—0,7%-ний розчин готують із кухонної і
гіркої солі, взятих у співвідношенні 3,5:1,5, Залежно від температури води
рибу використовують у ваннах від 3 до 11 діб.
Для оздоровлення риб у господарствах застосовують ряд заходів
ветеринарно-санітарного і рибоводного характеру. 
Ставки періодично осушують і здійснюють дезинвазію негашеним вапном.
Рекомендується вирощувати молодь риб ізольовано від виробників, не

допускати смітникової і малоцінної риби, не порушувати біотехніку
вирощування риб у ставках. 
3. Хілодонельоз (chilodonellosis). 
А) Захворювання мальків риб (короп, білий амур, товстолобик, форель,
буфало, сом та ін.), що зимує в рибоводних господарствах, досить поширене і
завдає істотних збитків. 
Характеризується ураженням шкіри і зябер. 
Б) Збудник. Це війчаста інфузорія Chilodonellacyprini. Тіло паразита
листоподібної форми із виямкою на задньому кінці тіла. Довжина 33—71
мкм, ширина 21—57 мкм. Війки є тільки на черевній поверхні у вигляді
паралельних рядів. 
Макро- і мікронуклеуси розташовані ближче до заднього кінця. На
передньому -розміщений ротовий отвір, від якого відходить глотка з
паличкоподібним апаратом. Паразит використовує цей апарат для живлення.
Помітні дві скоротливі вакуолі. 
В) Біологія розвитку. Розмножуються хілодонели поперечним поділом,
статеве — за типом кон'югації. При несприятливих умовах утворюються
стійкі цисти. При температурі вище за 20'С інфузорії гинуть. 
Г) Епізоотологічні дані. На хілодонельоз хворіють усі риби, що розводяться в
ставках. Хворіють також осетрові і лососеві.
Доросла риба не хворіє, але може бути носієм збудника. 
Хілодонела є холодолюбною формою. Хвороба виникає в зимово-весняний
період, при температурі води 0,5— 100С. Зараження проходить шляхом
прямого контакту. Виникненню хвороби сприяють висока щільність посадки,
а також низька вгодованість риб. Ранньою весною захворювання швидко
поширюється і протягом двох тижнів може призвести до загибелі всієї риби в
зимувальному ставку. Джерелом інвазії є також смітникова і дика риба.
Тяжко хворіють цьогорічні і коропирічники.
Д) Клінічні ознаки. Характерною ознакою є поява блакитно-сірого нальоту
на поверхні шкіри риб і зябер, який складається із відмерлого епітелію і
слизу. Зябра набувають білого або світлого забарвлення внаслідок некрозу
зяберної тканини. 
Внаслідок ураження шкіри і зябер порушується дихання. Риба неспокійна,
масами збирається біля притоку свіжої води, заковтує повітря. За два дні до
загибелі риба не реагує на зовнішні подразники, легко виловлюється. 

Е) Лікування та профілактика.  Для лікування використовують кухонну сіль,
барвники: малахітовий зелений, основний, яскраво-зелений, основний
фіолетовий "К". 
Кухонну сіль вносять у зимувальні ставки при температурі 180С,
припиняють приплив води і створюють концентрацію 0,1—0,2 г/м3. Робочий
розчин у співвідношенні 5:1000, експозиція 2—3 доби при закритому
водопостачанні. Рекомендують малахітовий зелений у дозі 0,5—1,0
г/м3 з експозицією 4—5 год. 
При обробці риб основним яскраво-зеленим і основним фіолетовим "К"
створюють концентрацію 0,1-0,2 г/м3 100%-ного препарату. Водопостачання
не припиняється. Через 3—5 діб риба повністю звільняється від паразитів. 
В умовах зимувальних басейнів для лікування використовують вільний хлор
у дозі 1,0—1,5 мг/л з експозицією до 50 хв. Формальдегід в концентрації
1:10000 з експозицією 1 год. 
Перманганат калію —10 мг/л з експозицією 10 хв.
Для запобігання виникненню і поширенню хілодонельозу в господарствах
необхідно перед зимуванням риб дезинвазувати днища ставків хлорним
вапном із розрахунку 3—5 ц/га або негашеним вапном із розрахунку 25 ц/га
для знищення цист паразитів і обробляти рибу перед посадкою в
зимувальники в ан-типаразитарних ваннах із 5%-ного розчину кухонної солі
з експозицією 5 хв.
Створювати сприятливі умови, які стимулюють ріст і підвищену
вгодованість на час їх вирощування.