План  лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Патологоанатомічні зміни.
8. Діагноз хвороби.
9. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.5, с.268 - 271
Зміст лекції.
Трихомоноз (trihomonosis) — протозойне захворювання, спричинюване
биченосцем — Trichomona sfoetus у великої рогатої худоби.
Трихомоноз — ензоотичне підгостре або хронічне захворювання, що
проявляється в корів ранніми абортами, вагінітами, меіритами, зниженням
надоїв, а в биків — балянопоститами та імпотенцією. Хворіють свині —
збудникTrichomona ssuis, кури — Trichomona sgallinae. Сприятливі коні,
вівці, кози та інші тварини.
Збудник. Trichomona sfoetu sналежить до великих найпростіших (до 25 мкм
завдовжки, ширина 3—15 мкм), тіло його овальної, грушеподібної або
веретеноподібної форми. Від переднього краю відходять три джгутики,
направлені вперед, а четвертий, облямовуючи хвилеподібну перетинку,
закінчується в задній частині тіла вільним кінцем. У трихомонад є
аксостиль. 
Коливальна перетинка — це складка оболонки, має 3-6 зубців. За допомогою
джгутиків і коливальної перетинки трихомонади швидко рухаються. 
Живляться вони клітинами тварин, в органах яких паразитують, а
розмножуються шляхом поздовжнього поділу на дві або більшу кількість
клітин. 
Трихомонади паразитують у піхві, матці, навколозародковій рідині, у бугаїв
— на слизових оболонках статевого члена, придаткових залозах та в спермі. 

Біологія розвитку. Як зазначалось, паразити розмножуються безстатевим
простим поділом материнської клітини на дві і більше особин в організмі
тварини і на штучних живильних середовищах. 
Трихомонади володіють реотаксисом, що забезпечує рух сперміїв проти течії
рідини через шийку матки. 
В організмі тварин паразити живуть декілька років. Добре культивуються на
живильних середовищах. 
При низьких температурах (від —79 до — 1960С) в середовищах
спеціального складу зберігаються надто довго. 
При високих температурах 450С і вище вони зберігають життєздатність від
12 до 18 днів, 
Епізоотологічні дані. Трихомоноз зустрічається в багатьох країнах світу і в
Україні, але в останні роки захворювання почали реєструвати рідко в
окремих господарствах. 
Джерело інвазії — хворі бугаї і корови, небезпечні бугаї-трихоманадоносії.
Уражуються тварини головним чином через хворих бугаїв. Зараження
відбувається під час парування хворих тварин із здоровими, а також під час
штучного осіменіння спермою від хворих бугаїв.
Збудник трихомонозу може передаватися механічно через предмети догляду,
інвазовану підстилку та інструменти для штучного осіменіння (штучна
вагіна, піхвове дзеркало). 
Трихомонади стійкі проти антибіотиків. При трихомонозі немає падежу, але
тварини-плідники передчасно вибраковуються. 
Клінічні ознаки. Перші ознаки захворювання виявляють дуже швидко.
Інколи через кілька год. після парування з хворим бугаєм у корів та телиць
починається виділення з піхви мутного слизу з домішкою гною. Слизова
оболонка піхви набрякає і стає червоною. Виникає занепокоєння — корова
оглядається назад, кругить хвостом, переступає з ноги на ногу. Далі
починають набухати зовнішні статеві органи.
Згодом на нижній і бічній стінках слизової піхви, поблизу шийки матки,
з'являються вузлики розміром з просяне зерно, це так звана трихомонадна
"терка". Ця ознака спостерігається протягом 1 — 1,5 міс. 
Наявність такого вагініту вважають за характерну ознаку трихомонозу, але
він спостерігається не в усіх хворих тварин. Ураження матки при
трихомонозі спричиняє появу різних форм ендометриту. 

Хворі на ендометрит корови залишаються яловими й худнуть. Пси
трихомонозі можуть виникати запалення яйцепроводів та яєчників. 
Спостерігаються аборти в ранній період тільності — до трьох місяців, але
іноді й пізніше. 
Інколи при трихомонозі спостерігають піометру, при якій в матці
нагромаджується багато гною (інколи до 30 л) і захворювання триває довгий
час. Хворі тварини знижують удої молока. 
У бугаїв слизова оболонка статевого члена та препуція набрякла,
гіперемована іноді на ній помітні червоного кольору вузлики, які з часом
бліднуть. Біль бугаї відчувають під час сечовиділення та статевого акту.
Через 2—3 тижні клінічні ознаки в бугаїв зникають, але вони залишаються
тривалий час трихомонадоносіями. 
Патологоанатомічні ознаки. У корів слизові оболонки піхви та матки
набряклі, гіперемовані, з крововиливами. Яйцепроводи потовщені, заповнені
сироподібною масою. 
У бугаїв слизова оболонка уретри складчаста, засіяна вузликами. 
Діагноз. Встановлюють комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних
даних, при виявленні трихомонад у піхвовому виділенні та змивах з піхви і
препуція мік-роскопічно, а також шляхом культивування за методом
Петровського. 
У лабораторії досліджують слиз із статевих органів, плодової оболонки,
абортова-ні плоди та сперму бугаїв. Абортований плід привозять до
лабораторії не пізніше ніж через 12 год. після аборту. Слиз з препуція у
бугаїв беруть за допомогою скарифікатора конструкції Г.К.Корчака, а в корів
слиз з вагіни — ложкою-катетером. 
В разі виявлення хворих тварин у господарстві його оголошують
неблагополучним, 
Лікування. Хворих і підозрюваних щодо захворювання трихомонозом корів
ізолюють і лікують.
Коровам призначають препарати, які викликають скорочення матки і
видалення па-тологічного вмісту: 0,5%-ний розчин прозерину, 0,1%-ний
розчин карбохоніну або 1%-ний розчин фурмону по 2 мл підшкірного 3 рази
через день. Через 6 днів курс лікування повторюють. В ці дні матку
зрошують розчинами йоду, іхтіолу, трихофлавіну або нітрофуранової суміші
(фуразолідон 0,1 г, фурацилін 0,2 г, фізрозчин 1000 мл). Розчини вводять
підігрітими до 37—40°С і не більше як 500 мл. 

При трихомонозі корів задовільно діє наганін 0,05 г/кг маси тіла, який
застосовують у 10%-ній концентрації на фізрозчині внутрішньовенно. 
При гнійному запаленні матки призначають 1%-ний розчин синестролу в дозі
2 мл три рази через день. Після видалення гною матку зрошують 8- 10%-ним
розчином іхтіолу, розчинами йоду на фізрозчині в концентрації 1:1000 та
іншими лікарськими речовинами. 
Для лікування бугаїв застосовують метронідазол (трихопол) у дозі 50 мг/кг
підшкірно; 10 мг/кг внутрішньом'язово (3—5 введень), одночасно
промивають препуціаль-ний мішок 3%-ною емульсією трихополу на
дистильованій воді або 1%-ною суспен-зією на риб'ячому жирі. 
Після курсу лікування бугаїв п'ятиразово через кожні 10 днів досліджують
змиви із препуція або сперму, в корів із піхви — триразово. Вилікуваних
тварин досліджують один раз у три місяці культуральним методом. 
Профілактика. Худобу, що надходить у господарства, перевіряють на
трихомоноз. Для запліднення використовують тільки здорових бугаїв, яких
досліджують на трихомоноз не менше від трьох разів через кожних десять
днів. 
Усе поголів'я корів щоквартально обстежують гінекологічно для запобігання
трихомонозу. 
Звичайно, що найважливішим профілактичним заходом є штучне осіменіння
корів спермою здорових бугаїв. Сперму від бугаїв, що пройшли курс
лікування, викорис-товують після п'ятиразового дослідження або після
біопроби на здорових телицях.
При штучному осіменінні всі інструменти і предмети догляду за бугаями
повинні бути тільки індивідуальними. В приміщенні, де знаходились хворі
тварини, проводять дезинвазацію 20%-ним розчином свіжогашеного вапна, а
гній та підстилку вивозять на гноєсховище.