План  лекції:

1. Визначення захворювання.
2. Характеристика збудника.
3. Цикл розвитку збудника.
4. Епізоотологічні дані захворювання.
5. Патогенез.
6. Клінічні ознаки хвороби.
7. Діагноз хвороби.
8. Лікування та профілактика хвороби.
Література: Л.5, с. 183 - 186
Зміст лекції.
Гіподерматоз — хронічна хвороба, що спричиняється личинками звичайного
підш-кірного овода (строки) —Hypoderma bovis і південного підшкірного
овода — Hypoderma lineatum(родина Hypodermatidae). Характеризується
запальними явищами в місцях локалізації паразитів, загальною
інтоксикацією організму і зниженням продуктивності тварин. Гіподерматоз
завдає великих збитків народному гос-подарству внаслідок втрати великої
кількості молока і м'яса та зниження сортності шкірної сировини. 
Морфологія збудника. Імаго — комахи завдовжки до 2 см, вкриті густими
жовтими, оранжевими і чорними волосками. Яйця завдовжки 0,85—0,86 мм.
Личинки першої стадії білі, при виході із яйця 0,6 мм, перед линькою — 17
мм. Ротові гачечки у строки розділяються під гострим кутом, у стравохідника
передній край загострений, з зубовидним виступом. Личинка другої стадії
18—20 мм, з пігментованими ділянками на місці ротових гачків. Довжина
личинки третьої стадії строки 28 мм, стравохідника — 16—26 мм. Лялечки
зберігають усі зовнішні ознаки личинок третьої стадії, але вони дещо
темніші.

Біологія розвитку збудника. Гіподерми в умовах нашої країни проходять
одну ге-нерацію. Розвиток їх подібний, але є відмінності в процесі міграції
двох видів в організмі тварини.
Самки відкладають за своє життя 500—800 яєць на волосяний покрив
кінцівок, че-ревної стінки, вим'я: строка — по одному яйцю на кожну
волосинку, стравохідник — по 10—15. Через тиждень вилупляються личинки
І стадії, які, просвердлюючи шкіру, потрапляють у підшкірну клітковину.
Личинки протягом 7—9 міс. проходять складний шлях міграції, при цьому
вони линяють і збільшуються в розмірах. У процесі такого розвитку личинки
стравохідника до 5 міс. живуть у стінці стравоходу, а личинки строки —
понад 3 міс. — в хребцевому каналі. Личинки обох видів просуваються в
ділянку спини і попереку, де навколо них формуються сполучнотканинні
капсули, в шкірі утворюються свищові отвори, через які личинки отримують
кисень повітря і таким чином паразит переходить в II стадію свого розвитку.
Личинки II стадії швидко ростуть, линяють, перетворюються в личинок III
стадії, які через свищові отвори в шкірі виповзають і падають на землю.
Тривалість паразитування личинок під шкірою 2—2,5 міс. Личинки, що
залазять під листя або зариваються в землю, малоактивні, вони
перетворюються в лялечки за 1—2 дні (рідше — за 7 днів). Розвиток на стадії
лялечки продовжується 20—40 днів. Після цього з лялечок виходять дорослі
гіподерми (імаго). 
Епізоотологія. У тварин поліських та лісостепових районів України
стравохідник не зустрічається. Частіше на гіподерматоз хворіють молодняк
великої рогатої худоби та вівці 1—2 років. Число хворих збільшується при
неповноцінній годівлі. Масове ураження тварин відбувається влітку, рідше
— в першій половині осені. Зареєстрований також гіподерматоз у коней, кіз,
а також у людини. 
Патогенез. Мігруючі личинки пошкоджують тканини, подразнюють нервові
закін-чення. Це призводить до випотівання ексудату, кров'яних клітин,
розвитку запалення. Личинки стравохідника спричиняють набряки тканин
стравоходу, порушення прохідності останнього. Личинки строки, що

потрапляють в епідуральний жир, іноді є причиною паралічів та
напівпаралічів задньої частини тіла.
Наслідком паразитування личинок II та III стадій в ділянці спини є хронічні
запаль-ні процеси з розростанням сполучної тканини. При високій
інтенсивності інвазії вогнища запалення зливаються, утворюючи обширні
зони запалення. В процесі свого розвитку личинки забирають із тканини
значну кількість поживних речовин, виділяють лізуючі ферменти і високо
токсичні продукти метаболізму. 
Симптоми. Клінічні ознаки захворювання проявляються в 4 періоді. В
перший пе-ріод, коли звичайний овід нападає на велику рогату худобу,
спостерігається збудження тварин, відмова від харчу. Другий період
характеризується місцевою реакцією організму на проникнення паразита:
сверблячка, ознаки дерматиту. Третій період, коли личинки проникають у
хребцевий канал або — стінку стравоходу, клінічно проявляється рідко. При
цьому можуть спостерігатися ознаки парезу, утруднення ковтання.
Четвертий період, що збігається переважно з зимово-весняним сезоном,
характе-ризується утворенням під шкірою спини і попереку великої рогатої
худоби щільних горбиків (жовен). Вони поступово збільшуються і у центрі їх
з'являються отвори, з яких виділяється серозно-гнійний або гнійний ексудат,
що склеює волосся.
Діагноз. В основі постановки діагнозу лежать клінічні ознаки. Допоміжне
значення має виявлення яєць гіподерм на шерстному покриві тварин у теплу
пору року. 
При патологоанатомічній діагностиці виявляють личинки гіподерм у
підшкірній кліт-ковині, а також у стравоході і хребцевому каналі. 
Боротьба з гіподерматозом. З метою профілактики захворювання не
дозволяється виганяти на пасовище заражених личинками тварин без
попередньої обробки інсектицидами. 
Надзвичайно важливе значення має знищення личинок гіподерм в організмі
тварин. Тому тварин обробляють осінню, після закінчення льоту оводів.
Весною обстежують усе поголів'я великої рогатої худоби на ураження
гіподерма-тозом. Інвазованих тварин лікують препаратами, які застосовують
у таких дозах та кратностях, як і при ранній хіміопрофілактиці, але наносять
препарати на ділянку локалізації свищових капсул.
Івомек вводять тваринам підшкірно в дозі 200 мкг/кг, фасковерм —
підшкірно із розрахунку 1 мл на 20 кг маси, але не більше 10 мл на тварину.
Рекомендують для бробки тварин, уражених личинками II та III стадій 0,02%-

ну емульсію циперментину, 0,05%-ну емульсію К-отриту, 0,0025%-ну
емульсію бутоксу. Розрахунок препаратів на одну тварину — 200 мл.
Гастрофільоз.
1. Гастрофільоз — захворювання, що спричиняється личинками шлунково-
кишкових оводів родини Gastrophlidae. У коней паразитують частіше 4 види
оводів: Gastrophilus intestinalis(великий шлунковий овід),Gastrophilus
veterinus(кишковий овід), Gastrophilus haemorrhoidalis(червонохвостии овід,
або вусоклей) таGastrophiluspecorum(східний овід, або трав'яник). Хворіють
на гастрофільоз і осли. 
2. Морфологія збудника. Крилаті фази — комахи схожі на джмеля . Від
останнього відрізняються забарвленням та розмірами. Личинка III стадії
завдовжки. 15—20 мм, жовто-рожевого кольору з двома великими
приротовими гачками чорного кольору. Майже у всіх видів гастрофілюсів
шипики на сегментах розміщені в 2 ряди, а уGastrophilusvetehnum— в один
ряд. 
3. Біологія розвитку збудника. Дорослі оводи живуть 10—20 днів. За цей
період самка відкладає 887—1052 яйця. В липні-серпні самки після
спарювання почина-ють відшукувати коней для відкладання яєць. Самка
приклеює яйця до волосся коня в тих місцях, де він може достати зубами,
губами, язиком. Личинка розвивається в яйці 7—16 днів і виходить при
достатній вологості, температурі 37—42°С і при доторкуванні стороннього
предмета. Ці умови і складаються при розчісуванні зубами тварини шерсті.
Личинки потрапляють у рот, де прикріплюються до слизової. Тут вони
ростуть і через 3—4 тижні линяють в II стадію.
Личинки II стадії великого шлункового овода потрапляють у шлунок, де
прикріплюються навколоротовими гачками до його лівої кардіальної
частини. Весною, личинки, що дозріли до III стадії, відчіпляються від
слизової шлунка, із екскрементами виходять назовні. В фекаліях, або
верхньому шарі землі вони перетворюються в лялечки. Фаза лялечки
продовжується 18—52 доби. 
Личинки II стадії вусоклея після росту і розвитку до III стадії в шлунку ще
затримуються на деякий час на слизовій прямої кишки. Після цього
потрапляють у навколишнє середовище. Стадія лялечки 16—20 днів. 
Личинки II та III стадій кишкового овода паразитують у дванадцятипалій
кишці. Стадія лялечки продовжується 16—24 дні. 
Особливістю розвитку личинок II та III стадій трав'яника є те, що вони
оселяються у ротовій порожнині, стравоході та шлунку. Перед виходом із

шлунково-кишкового каналу вони також на деякий час прикріплюються в
прямій кишці. Фаза лялечки 12-24 дні. 
4. Епізоотологія. Гастрофільоз коней реєструють переважно в південній
частині країни. Літ оводів не відбувається при температурі нижчій за 150 і в
хмарну погоду. Оводи можуть пролітати в пошуках живителя 10—20 км. 
5. Патогенез. Личинки гастрофілюсів, травмуючи слизові рота, спричиняють
запалення та набрякання тканин. У разі прикріплення личинок на корені
язика чи в глотці ковтання утруднене. В шлунку і кишечнику виникає
запальний процес і доходить іноді до виразок. Порушуються функції
травного каналу. Патологічний процес ускладнюється мікрофлорою, що
проникає через пошкоджені слизові оболонки. Продукти метаболізму
личинок спричиняють токсичні та алергічні реакції. Розвивається анемія. При
високій інтенсивності інвазії смерть: коня може настати від виснаження,
порушення цілісності великих судин чи стінки травного каналу. 
6. Симптоми. В і стадії розвитку хвороби спостерігаються ознаки, що
відповідають стоматиту, фарингіту. При огляді ротової порожнини помітні в
слизовій ниткоподібні, звивисті шляхи міграції личинок. 
II стадія розвитку гастрофільозу відповідає розвитку його в травному каналі,
характеризується морфологічними та функціональними порушеннями
шлунку та кишечника і не має характерних тільки для гастрофільозу ознак. 
7. Діагноз. Ураження коней гастрофілюсами можна прогнозувати при
виявленні в літньо-осінній період яєць паразитів на волосяних покривах. При
клінічному дослідженні тварини личинок можна виявити на слизовій рота та
глотки. Запропоновані алергічні та серологічні методи діагностики.
8. Боротьба з гастрофільозом. Восени для боротьби з личинками І стадії
обробляють коней інсектицидами. Таку ж обробку проводять тваринам, що
надійшли з інших господарств, у період карантину. Фасковерм вводять
парентерально в дозі 1 мл на 20 кг маси тварини. Перорально застосовують
пасти "Еквалан" в дозі 0,2 мг/кг. Всередину через зонд коням вводять тролен
в дозі 90 мг/кг. 
Профілактичні обробки коней проводять на півдні, де спостерігається 2
генерації гастрофілюсів, в кінці червня-серпня і в жовтні-листопаді, а в
регіонах з більш північним розміщенням, де розвивається одна генерація — в
вересні-жовтні.